Donetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник




НазваниеDonetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник
страница4/24
Дата конвертации05.11.2012
Размер3.74 Mb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24

ЛІтература

1. Параметри і взаємодія мов // Дивослово, 2005, № 6, с. 36-44, № 7, с. 42-48; Українська мова на зорі третього тисячоліття // Дивослово, 2003, № 9, с. 2-6; Мова в Україні: стан, функції, перспективи // Мовознавство, 2002, № 2-3, с. 39-45; Українська мова в контексті глобалізації лінгвосфери // Українська мова, 2002, № 3, с. 3-14; Суржик як недопереклад // Українська мова та література, № 11, 2000; Глобалізація і переклад // Всесвіт, 2002, № 5-6, с. 127-136; Протей чи Янус? (Про різновиди перекладу) // Всесвіт, 2004, № 7-8, с. 168-177.

2. Кубайчук В. Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія української мови. – Київ, 2004.

3. Шурхало Д. Українська „якбитологія”: Нариси альтернативної історії. – Львів, 2004.

4. Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/99 від 14 грудня 1999 року // Урок української, 2000, № 3, с. 8.

5. Радчук В. Параметри і взаємодія мов // Дивослово, 2005, № 6, с. 38.

6. Караванський С. Секрети української мови. – Київ, 1994, с. 92-102.

7. Crystal, D. The Cambridge Encyclopedia of Language. 2nd ed. Cambridge, 2000, p. 336-341.

8. Сковорода Г. Твори. У 2 т. Т.1. – Київ, 1994, с.7-8.

9. Словник чужих слів, що вживаються в українській мові / Склав З. Пиптенко. – Київ, 1918.

10. Словник іншомовних слів. Укл. С. Морозов, Л. Шкарапута. – Київ, 2000. – 664 с.

11. Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних сполучень / Укл. Л. О. Пустовіт та ін. За ред. Л. О. Пустовіт. – Київ, 2000.

12. Словник іншомовних слів. За ред. О. С. Мельничука. – Київ, 1974. – 776 с.

13. Словник іншомовних слів / Під ред. І. В. Льохіна і Ф. М. Петрова. Пер. з 4-го рос. видання. – Київ, 1955.

14. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – Київ; Ірпінь, 2002.

15. Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду: Документи і матеріали / Упоряд. Л. Масенко, В. Кубайчук, О. Демська-Кульчицька. За ред. Л. Масенко. – Київ, 2005, с. 354-399.

16. Потебня А. А. Мысль и язык. – Киев,1993, с. 166-167, 170.


ББК 81.00


Жанна Краснобаєва-Чорна,

аспірантка кафедри української мови

Донецького національного університету


КОНЦЕПТ, КОнцЕПТУАЛІЗАЦІЯ ТА КОНЦЕПТУАЛЬНА СИСТЕМА:

ЛОГІКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ ВЕКТОР

У сучасній українській термінологічній системі важливе місце посідають терміни концепт, концептуалізація та концептуальна система. Концепт як одиниця різних галузей науки (мовознавства [Голобородько 2003], контрастивної лінгвістики [Манакин 2004], лінгвокультурології [Карасик 2004: 109], когнітології [Кубрякова 2004: 318], філософії [Делёз, Гаватари 1998], літературознавства [Зусман 2003]) був предметом аналізу багатьох досліджень, проте і на сьогодні питання визначення сутності концепту потребує глибшого висвітлення і деталізації окремих фактів. Чим і зумовлюється актуальність статті. Метою роботи є, по-перше, простежити функціонування і змістовне наповнення терміна концепт у логіко-філософській літературі; по-друге, виділити його основні конкретизатори; по-третє, окреслити зв’язки з поняттями концептуалізація та концептуальна система.

Розглядаючи концепт як логіко-філософський термін, необхідно звернутися до середньовіччя, зокрема до середньовічної схоластичної філософії, і згадати „родоначальника концептуалізму і творця терміна концепт” [ФЕС 2002: 300] – Пьєра Абеляра, який ще у ХІІ ст. зазначав, що імена, які звучать, за своєю сутністю не входять у позначувану ними річ, але існують внаслідок накладання їх людьми на речі. Таке накладання імен – це процес, дарований людям Богом, і концепт вводиться у свідомість людини як надособисте сприйняття речі. В такий спосіб, концепт – це закріплене у свідомості людей, ім’я речі, яким послуговуються при спілкуванні людей між собою і Богом. На думку С.Неретиної, у середньовічній філософії формується уявлення про концепти як імена, особливі психологічні утворення, що виконують смислову функцію, яка розкривається у спілкуванні. Постаючи конкретним, індивідуальним, контекстуальним смислом, концепт містить вказівку на універсальне джерело, що породжує Смисл [Неретина 1999].

Тривалий час концепт був предметом дискусій між номіналістами та концептуалістами. Останні стверджували, що в одиничних речах існує щось спільне, на основі чого в розумі виникає концепт – особливе загальне поняття, яке не має самостійної онтологічної реальності [ФЕС 2002: 300]. У подальшій логіко-філософській теорії одна група вчених ототожнює терміни поняття і концепт, зокрема концепт визначається через поняття (Р.Карнап, М.Кондаков), а інша розглядає концепт як самодостатній термін (А.Грицанов, А.Івін, Л.Ільічев, А.Нікіфоров, П.Федосеєв). Перші під поняттям, як правило, розуміють одну з основних форм мислення, підкреслюючи важливість її ролі у процесі пізнання. Перехід від чуттєвого ступеня пізнання до абстрактного мислення характеризують як перехід від відображення світу у формі відчуттів, сприйняття та уявлень до відображення його у поняттях і на їхній основі у судженнях та інших логічних формах. Відповідно, мислення розглядається як процес оперування поняттями, завдяки яким воно набуває характеру узагальненого відображення дійсності.

Логіко-філософська література тлумачить поняття як цілісну сукупність суджень, тобто думок, в яких щось стверджується про специфічні ознаки досліджуваного об'єкта, ядром якої виступають судження про найбільш загальні й істотні ознаки цього об'єкта. Таке розуміння поняття не ототожнює цю форму мислення з усім знанням про досліджуваний об'єкт, оскільки сукупність ознак обмежується диференційними ознаками об'єкта, що виключає все різноманіття другорядних ознак, і у центрі сукупності перебуває відображення тільки істотних ознак. У математичній логіці під поняттям розуміють предикат, що стосується певної сфери предметів, яка мислиться й елементи якої точно не фіксуються.

Поняття перебувало у центрі уваги ідеалістів і матеріалістів. Ідеалісти під поняттям розуміли лише умовний знак, ієрогліф, символ. Матеріалісти зазначали, що це уявні відображення речей, визнаючи джерелом понять матеріальний світ. В.Ленін вважав, що поняття – це єдність суб'єктивного й об'єктивного з домінантою цілком об'єктивного змісту: „Людські поняття суб'єктивні у своїй абстрактності, відірваності, але об'єктивні в цілому, у процесі, у підсумку, у тенденції, у витоках” (цит. за [ЛСС 1975, 190]). У марксистському філософському матеріалізмі поняття є результатом узагальнення одиничних конкретних предметів і явищ. Абстрактні поняття пов'язані з відчуттями й сприйняттями, що виникають у результаті впливу матеріальних предметів на наші органи почуттів. Відповідно, можна виділити такі основні конкретизатори поняття: 1) поняття нерозривно пов'язане з матеріальною мовною оболонкою. Реальність кожного поняття виявляється в мові. Поняття виникає на базі слів і не може існувати поза словами. Відповідно слово постає носієм понять. Однак нерозривно зв'язуючись зі словом, поняття не тотожне слову, оскільки в різних мовах одні і ті ж поняття закріплюються за різними словами; 2) поняття не існує в готовому вигляді і не виникає одразу, а є результатом тривалого і складного процесу. З розвитком виробництва й науки знання людей збагачуються: у предметах й явищах відкриваються все нові й нові ознаки. Тому поняття про предмети й явища постійно змінюються, уточнюються, поглиблюються, вдосконалюються. Крім того, відображаючи істотні ознаки, зв'язки й відношення між предметами та явищами матеріального світу, поняття виступають як взаємозалежні форми мислення.

Значну роль у формуванні поняття, на думку Є.Войшвилла, відіграють процеси узагальнення та абстрагування [Войшвилло 1967: 118].

Не одне століття тривають дискусії щодо питання про сутність поняття та його місце серед інших форм мислення. У старій класичній літературі поняття, як правило, ототожнювалося з уявленням або загальним уявленням (Ф.Ібервег ототожнював поняття з уявленням, що містить сукупність істотних ознак відповідного предмета; X.Зігварт бачив у понятті уявлення певного, зрозумілого, постійного, загальновстановленого значення). Так, для Канта річ сама собою не пізнається, але через предмет уявлення можна сумістити з апріорними категоріями розуму і побудувати об’єкт – результат конструктивної діяльності свідомості.
В такий спосіб, об’єкт конструюється суб’єктом через предмет, що замінює річ, з допомогою апріорної схеми, тобто образ і символ на межі зіткнення дають поняття про реальний предмет. Кант стверджував, що тільки розум здатний давати поняття, оскільки розум як вища форма пізнання звернений безпосередньо до того, що тепер ми називаємо концептом. Однак, уявлення характеризується наочним характером, а поняття – абстрактним. У ХХ столітті поняття визначається як форма абстрактного мислення (М.Строгович називає поняттям форму мислення, що відбиває й фіксує істотні ознаки речей й явищ об'єктивної дійсності, Ф.Асмус та К.Бакрадзе визначають поняття як думку про предмет, що виділяє в ньому істотні ознаки). У межах такого розуміння поняття актуальним постає розмежування поняття і судження.

Друга група вчених вважає, що концепт актуалізує відображений у понятті онтологічний його складник і розташовується, за Р.Карнапом, як абстрактний об’єкт, між мовними висловами та денотатами (предметами), що їм відповідають. Концепт тлумачать як зміст поняття, а в понятті виділяють обсяг – множинність (клас) предметів, що підходить під певне поняття, тобто кожному з предметів належать ознаки, які стосуються змісту, і зміст – сукупність загальних та істотних ознак поняття, що відповідають цьому класу [НФС 1999: 553; Ивин, Никифоров 1998: 148]. Отже, концепт може виступати синонімом до терміна смисл, а значення – до терміна обсяг. Тому концепт можна ототожнити зі смислом слова. Аналізом проблем, пов’язаних з чітким визначенням смислу, займається розділ металогіки – логічна семантика, яка досліджує відношення мовних висловів до позначуваних ними об’єктів. Проблеми семантики обговорювались ще в античності, проте як самостійна дисципліна вона оформилася лише на межі ХІХ і ХХ століть завдяки працям Ч.Пірса, Г.Фреге, Б.Рассела. Значний внесок у розробку цих питань зробили А.Татарський, У.Куайн, Дж.Кемені, К.Льюіс, С.Кріпке. У логічній семантиці загальне значення мовних висловів розподіляють на дві частини: предметне значення (денотат, обсяг) і смисл, де предметне значення – це предмет або клас предметів, які позначаються даним висловом, а смисл – це мисленнєвий зміст, яким наділений кожний вислів.

Існування окреслених поглядів постає цілком правомірним, оскільки концепт виступає продуктом свідомості, а свідомість у силу своєї виняткової складності є предметом дослідження багатьох шкіл і напрямів вже не одне століття.

Поряд з проблемою визначення сутності концепту постають питання концептуалізації та концептуальної системи. Концептуалізація розглядається як процедура введення онтологічних уявлень до накопиченого масиву емпіричних даних; це первинна теоретична форма, що забезпечує теоретичну організацію матеріалу; схема зв’язків та понять, які відображають можливі тенденції зміни референційного поля, об’єктів, що дозволяє продукувати гіпотези щодо їхньої природи та характеру взаємозв’язків; спосіб організації мисленнєвої роботи, що дозволяє рухатися від матеріалу та первинних теоретичних концептів до більш абстрактних конструкцій, які гіпотетично відображають бачення досліджуваного сегменту реальності, покладеного в основу побудови картини світу. Отже, йдеться про утворення концептуальної системи досліджуваної сфери, яка відображає лише найбільш істотні її властивості, тобто мінімальний набір вихідних концептів-конструкторів. Рух до всезагального дозволяє вписувати одне знання в інше, більш загальне, а врешті-решт і в культуру. Концептуальна система відображає теоретичне розуміння цілісності об’єкта, підтримує системні уявлення про нього, утримує смислову єдність всередині науково-дослідної спільноти. Упорядкований та ієрархізований в певний спосіб мінімум концептів утворює концептуальну систему. Всередині системи концепт функціонує у режимі розуміння – пояснення. Концептуальна система відзначається багаторівневістю, всередині якої міститься складна сітка взаємовідношень концептів, не обов’язково пов’язаних між собою. Кожен посідає своє чітко визначене та обґрунтоване місце. На тому чи іншому рівні концептуальної системи концепти одного рівня можуть і повинні конкретизуватися на інших рівнях, змінюючи в такий спосіб ті елементи системи, з якими вони починають співвідноситися. Концепти в межах однієї концептуальної системи не обов’язково повинні безпосередньо взаємодіяти між собою, але обов’язково – в межах цілісності, до якої вони входять. Справжня концептуальна система повинна мати мінімум вихідних концептів та тверджень і продукувати максимально багато наслідків.

Отже, концептуальну систему можна визначити як певну сукупність гіпотез про природу досліджуваних об’єктів, засновану на теоретичних висновках, сукупність, що охоплює тенденції та закони між окремими компонентами досліджуваної сфери, відповідає системі понять та дозволяє вийти на рівень емпіричної роботи з визначеними предметами.

У сучасній філософії під концептом розуміють поняття – ідею, що містить специфічне відношення до дійсності. Розгортання змісту концепту у системі суджень утворює концепцію. У логічній семантиці концепт – це смисл імені, інтенційні значення імені, інтенсіонал. З середини ХХ століття в науковій літературі все активніше починає вживатися термін концепт, проте ще не існує єдності у його тлумаченні: одна група вчених продовжує ототожнювати його з поняттям, а інша намагається довести їх відмінність і зосереджує свою увагу на аналізі термінів концептуалізації та концептуальної системи.


ЛІТЕРАТУРА:

  1. Войшвилло 1967: Войшвилло Е.К. Понятие. – М., 1967. – 286 с.

  2. Голобородько 2003: Голобородько К.Ю. Лінгвістичний статус концепту // Лінгвістика: Зб. наук. праць. – Вип. 1. – Луганськ, 2003. – С. 16-21.

  3. Делёз, Гаватари 1998: Делёз Ж., Гаватари Ф. Что такое философия? / Перевод с фр. и послесл. С.Н. Зенкина. – М., 1998. – 288 с.

  4. Зусман 2003: Зусман В. Концепт в системе гуманитарного знания // Вопросы литературы. – 2003. – №2.

  5. Ивин, Никифоров 1998: Ивин А.А., Никифоров А.Л. Словарь по логике. – М., 1998. – С. 148.

  6. Карасик 2004: Карасик В. Языковой круг. Личность, концепты, дискурс. – М., 2004. – 392 с.

  7. Кубрякова 2004: Кубрякова Е.С. Язык и значение: На пути получения знаний о языке: Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в понимании мира. – М, 2004. – С. 318.

  8. ЛСС 1975: Логический словарь-справочник / Отв. ред. Н.И. Кондаков. – М., 1975. – С. 456-460.

  9. Манакин 2004: Манакин В.Н. Сопоставительная лексикология. – К., 2004. – 326 с.

  10. Неретина 1994: Неретина С.С. Слово и текст в средневековой культуре. Концептуализм Петра Абеляра. – М., 1994.

  11. Неретина 1999: Неретина С.С. Тропы и концепты. – М., 1999. – С. 30.

  12. НФС 1999: Новейший философский словарь / Сост. А.А. Грицанов. – Минск, 1999. – С. 553.

  13. ФЕС 2002: Філософський енциклопедичний словник / Гол. редкол. В.І. Шинкарук. – К.: Абрис, 2002. – С. 300, 497-498.

  14. ФЭС 1983: Философский энциклопедический словарь / Гл. редакция: Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалев, В.Г. Панов. – М., 1983. – С. 278; 513-514; 618; 622-623.

  15. ФЭС 1999: Философский энциклопедический словарь / Редакторы – составители: Е.Ф. Губский, Г.В. Кораблева, В.А. Лутченко. – М., 1999.

  16. ФЭ 1967: Философская энциклопедия // Гл. ред. Ф.В. Константинов. – М., 1967. – С. 311-318.


ББК 83.3 (4 Укр) 6-45

Тетяна Єщенко,

кандидат філологічних наук, проректор з наукової роботи

Донецького інституту соціальної освіти


СКЛАДНА МЕТАФОРА:

СТРУКТУРНО-ГРАМАТИЧНИЙ АСПЕКТ

(на прикладі поезії 90-х років ХХ століття)

Стаття продовжує низку публікацій автора, присвячених аналізові метафори в структурно-граматичному аспекті. На прикладі українського поетичного мовлення 90-х років ХХ століття розглядаються типологічні вияви складних образів, окреслюється їх своєрідність та функціональна значущість.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24

Похожие:

Donetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник iconDonetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 5 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2004. – с

Donetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник iconDonetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 8 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2005. – с. 160

Donetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник iconDonetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 7 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2005. – с. 264

Donetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник iconDonetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 15 Донецьк: Східний видавничий дім, Український культурологічний центр....

Donetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник iconНаукове видання донецький вісник наукового товариства ім. Шевченка (Т. 24)
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 24 – Донецьк: Український культурологічний центр, Східний видавничий дім....

Donetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник iconЗбірник статей донецький вісник наукового товариства ім. Шевченка (Т. 19)
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Т. 19 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2007. – 132 с

Donetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник iconЗакономірності сполучуваності прийменників
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Т. 16 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2007. – 240 с

Donetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник iconScientific society affiliations

Donetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник iconУкраїнський культурологічний центр, 2007
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Т. 17 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2007. – 280 с

Donetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник iconУкраїнський культурологічний центр, 2007
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Т. 18 – Донецьк: Східний видавничий дім, Донецьке відділення нтш – 2007....


Разместите кнопку на своём сайте:
lib.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©lib.convdocs.org 2012
обратиться к администрации
lib.convdocs.org
Главная страница