Donetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник




НазваниеDonetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник
страница5/24
Дата конвертации05.11.2012
Размер3.74 Mb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24

Ключові слова: метафора, структурно - граматична модель, багатокомпонентна метафора.


1. Вступ. Якщо метафоричні вислови простого структурного типу поетичного мовлення 90-х років ХХ ст. репрезентовані двокомпонентними побудовами, що уміщують тільки один образ, складні метафоричні конструкції репрезентовані ґетероґенною архітектурою, в якій формально виражений багатоплановий цілісно-художній образ. Такі метафори ще називають «розгорнутими» (Ш. Баллі, Ю. Герасимова
К. Гулий, Л. Єгорова, А. Коваль, В. Ковальов, Л. Кравець, А. Мороховський, П. Похилевич та ін.). Передумовою дослідження постали наукові праці Л. Андрієнко [1], С. Ахмадеєвої [2], Н. Варич [3], Л. Єгорової [5], Л. Кравець [6], В. Чембай [8], в яких подано типологію структурно-граматичних моделей метафор.

М е т о ю пропонованої розвідки є ґрунтовний аналіз складних метафор українського поетичного мовлення 90-х років ХХ століття зі структурного погляду, створення типології граматичних моделей вказаних мовних одиниць, з¢ясування їх специфіки, ступеня використання у поезії досліджуваного періоду.

В основу подальших міркувань покладено погляд на структуру метафори як на спосіб зовнішнього оформлення і розгортання метафоричного вислову на різних синтаґматичних відрізках (пор. структурну класифікацію метафори Ю. Левіна [7, с. 457-463]).

Більшість дослідників одностайно наголошують на тому, що складна метафора створюється ланцюгом синтаксично пов¢язаних між собою та метафорично вживаних слів, які взаємно доповнюють, семантично розгортають одне одного й у комплексі постають складним семантичним утворенням, цілісним художнім образом. Зокрема, К. Долинін [4, с.132-138] пропонує кваліфікувати розгорнуту метафору як модель об¢єкта, його штучний аналог, вказуючи, що переважно моделюється те, що недоступно безпосередньому сприйманню. У ролі моделювальних об¢єктів найчастіше постають філософські категорії: життя, любов, душа, ідеал і под. Адже, чим детальнішим є образ, тим він є конкретнішим, відчутнішим і тим сильніше він діє на уяву читача. Метафора може розгортатися як на рівні словосполучення, речення і бути «локальною» (П. Фрідріх), так і функціонувати на рівні усього поетичного тексту, утворюючи «глобальну», «сюжетну» (П. Фрідріх), «дискурсивну» (М. Ріффатер) метафори.

2. Типологія складних метафор.

Унаслідок проведених нами досліджень виявлено такі складні моделі синтаґматичного розгортання метафоричного образу у поетичних текстах кінця ХХ ст.: три-, чотири-, багатокомпонентні структури, метафора-текст.

2.1. Трикомпонентні метафори. До їх складу входять два метафоричні образи, які стосуються одного і того ж головного компонента, що згортається і синґулярно репрезентується на мовній палітрі. Наразі такі метафори охоплюються різнорідними моделями.

N1 + Vf + N4 «Реальний сон // Ковтають небо хмари»
(А. Угрин); пор.: ковтають небо хмари < хмари ковтають + ковтати небо. «Гойдає сон в колисці місто» (М. Шершень); пор.: гойдає сон місто < сон гойдає + гойдати місто.

N1 + Vf + N5 «Гамселить у вікна злива кулаками» (М. Савка); пор.: гамселить злива кулаками < злива гамселить + гамселити кулаками. «Нічого не було, нічого більш не буде // А ваш цілунок цв¢яхом іржавим відболить» (С. Дзюба) ); пор.: цілунок цвяхом відболить < цілунок відболить + відболіти цв¢яхом. Іноді автори у межах вказаної моделі вдаються до повтору компонента Vf, що допомагає висловити авторові інтенсивність емоційної напруги, експресію почуттів: «Час намистинками сірими падає падає» (Н. Лучак-Кирилюк); пор.: час намистинками падає < час падає + падати намистинками.

Чималу групу з-поміж трикомпонентних метафор становить розгортання тексту за моделлю N1 + Vf + N6, унаслідок чого створюється цілісний мовно-художній образ: «Душа світає в тебе на долоні» (О. Галета); пор.: душа світає на долоні < душа світає + світати на долоні.

N1 + Vf + Adj «І регоче хижо // Ця ніч під сузір¢ям Бика» (Н. Лучак-Кирилюк); пор.: регоче хижо ніч < ніч регоче + реготати хижо. Створення образної індивідуалізації світу за такою моделлю – вкрай нечасте явище у мовотворчості поетів 90-х років.

Цікавою моделлю розгортання метафори на рівні словосполучення є злиття двох іменникових метафор N1 + N2 + N2, унаслідок чого утворюється подвійна генітивна структура, в якій конденсовано і лаконічно висловлюються певні мовно-естетичні категорії та поняття, наприклад: «Ризи черствоти гординь» (А. Коваленко); пор.: ризи черствоти гординь < ризи черствоти + черствота гординь. Можлива й інша інтерпретація віртуального смислу словосполучення: ризи гординь + черствота гординь. Інший приклад: «Дно парасолі ока» (С. Мудрик); пор.: дно парасолі ока < дно ока + парасоля ока або дно парасолі + парасоля ока. Утворене комбіноване словосполучення імпліцитно містить у собі подвійну генітивну метафоричну структуру, в якій спільний компонент N2 - ока має синґулярну мовну репрезентацію. Ще один приклад: «Під аритмію цокоту зубів // Колись мене виводили на танго» (М. Савка); пор.: аритмія цокоту зубів < аритмія зубів + цокіт зубів або аритмія цокоту + цокіт зубів. Підкреслимо, що віршований текст кінця ХХ ст. містить велику кількість так званих подвійних генітивних метафор. Утворення згаданих вище образів - стильова ознака художнього мовлення поетів-девностівців.

N1 + N2 + Vf «І стікає з облич на долівку омана часу» (Г. Крук); пор.: стікає омана часу < омана стікає + омана часу. «Півночі подих малює на шибах кришталь» (В. Виноградов); пор.: подих Півночі малює < подих малює + подих Півночі.

Vf + N6 + N2 «Оце квартирую в кухлику ока» (В. Гайда); пор.: квартирувати у кухлику ока < квартирувати у кухлику» + кухлик ока.

Adj1 + Adj1 + N1, де низка Adj1 - однорідні члени речення, що створюють ампліфікацію художньо-образного висловлювання, подають різнопланову характеристику денотата N1: «перекислий лепкий мотив» (Л. Мельник); пор.: перекислий липкий мотив < перекислий мотив + липкий мотив. «П¢яна непритомна пісня» (П. Вольвач); п'яна непритомна пісня < п¢яна пісня + непритомна пісня. «Розіп¢ятий крилатий дощ»
(С. Мудрик); пор.: розіп'ятий крилатий дощ < розіп¢ятий дощ + «крилатий дощ. Часто носії мови кінця століття створюють ситуацію багатоваріантного сприймання семантичної структури прикметника: «Наші долі перелелися через рідний пощерблений край» (Н. Федорак). Цілісний образ «рідний пощерблений край» утворився унаслідок згортання спільного стрижневого компонента край < рідний край + пощерблений край, де у першому словосполученні іменник край означає етнічну територію, країну, а у другому - кінець, вінець (у посуді). Така гра на рівні семантичного значення розкриває експресивно-образну потужність української мови, її віртуально-потенційні можливості.

У поезії 90-х років ХХ ст. спостерігаєхмо цікаві випадки утворення навколо компонента N1 низки іменників родового відмінка. Останнє зумовлене згортанням спільної для них головної частини N1, унаслідок чого утворюється трикомпонентна метафорична модель N1 + N2 + N2: «Вино бажань і сподівань» (О. Горкуша); пор.: вино бажань і сподівань < вино бажань» + вино сподівань. «Хижі комашки очей і ротів» (А. Дністровий); пор.: комашки очей і ротів < комашки очей + комашки ротів.

Фіксуємо трикомпонентну модель Adj1 + N1 - N1, що репрезентує метафорично-прикметникове поширення прикладок, унаслідок чого утворюється вищий ступінь ад¢єктивної характеристики денотата: «Чорні зорі-дниноньки» (С. Іщенко); пор.: чорні зорі-дниноньки < чорні зорі + зорі-дниноньки; «лисіючий вітер-акин» (П. Вольвач); пор.: лисіючий вітер-акин < лисіючий вітер + вітер-акин.

Продуктивною моделлю трикомпонентної структури метафоричного образу поетичного мовлення 90-х років ХХ ст. є субстантивно-субстантивні словосполучення, що ускладнені метафоризованими прикметниками і підпорядковуються одному з його членів. Так, прикметники, що входять до складу генітива, можуть відноситися до г о л о в н о г о метафоризованого слова, репрезентуючись моделлю Adj1 + N1 + N2: «товста чорнота неба» (А. Підпалий); пор.: товста чорнота неба < товста чорнота + чорнота неба; «всепопеляючий рентген його погляду» (О. Яковина) < всепопеляючий рентген + рентген погляду. Оновлення семантико-синтаксичних зв¢язків у генітивно-прикметникових метафорах кінця ХХ ст. може ускладнюватися орієнтуванням на звукосмисловий аспект поезії і містити паронімічну атракцію: «лапате латаття апатій» (О. Яровий). А також прикметники, що входять до складу генітива, можуть належати до залежного метафоризувального слова і мають модель N1 + Adj1 + N2: «оркестри сивих зір» (Г. Гармаш); «кришталь замерзлих мрій» (Н. Дичка); «цвілість небесного брезенту» (Б. Микита) тощо.

2.2. Чотирикомпонентні структури метафоричного образу. Такі моделі характеризуються сконденсованістю вислову і вимагають від реципієнта-читача неабиякого інтелектуального напруження з метою глибшого відчуття естетичної вартості поетичного слова. У межах аналізованої групи фіксуємо такі моделі метафор:

а) N1 + Vf + Adj5 + N5 «Сонце в¢яне на заході // Пурпуровою квіткою» (М. Брацило); пор.: сонце в¢яне + в¢янути квіткою + пурпурова квітка.

б) N1 + N2 + Vf + N4 «небо розріжуть дзвіниці наших очей» (Р. Мельників); пор.: небо розріжуть дзвіниці наших очей < дзвіниці розріжуть + дзвіниці очей + розрізати неб»;

в) Adj1 + N1 + Vf + N5 «Над головою журавлями плачуть віртуальні небеса» (В. Будз); пор.: журавлями плачуть віртуальні небеса < небеса плачуть + віртуальні небеса + плакати журавлями;

г) N1+Vf + N5 + N2 «Очі закапують отрутою посмішок»
(А. Дністровий); пор.: очі закапують отрутою посмішок < закапувати отрутою + отрута посмішок;

ґ) Adj1 + N1 + Vf + N4 «Боса осінь в калюжі полоще ноги»
(О. Волкова);

д) Adj1 + N1 + Vf + N6 «на запорожці з-за тину // сонце вилазить гривасте // ондечки вам гільйотина // капусти на зиму наквасьте» (Н. Федорак); пор.: на запорожці сонце вилазить гривасте < сонце вилазить + гривасте сонце + вилазити на запорожці;

е) N1 + Vf + N6 + N2 «Стигнуть зорі на долоні неба» (Т. Чумак); пор.: стигнуть зорі на долоні неба < зорі стигнуть + стигнути на долоні + долоня неба, де компоненти (N6 + N2) сприймаються не дискретно, а як цілісний образ, виражений субстантивним словосполученням;

є) N1 + Vf + N4 + N5 «Зриває час люстерком вроду» (С. Іщенко); пор.: зриває час люстерком вроду < «час зриває» + «зривати вроду» + «зривати люстерком»;

ж) N1 + Vf + Adj4 + N4 «жовтень пхає в спину // свій журавлиний ніж» (А. Біла); пор.: жовтень пхає журавлиний ніж < жовтень пхає + пхати ніж + ніж журавлиний;

з) N1 + N2 + N2 + N2 «На роздоріжжі мізерності, манірності і мерзлоти // мій день змерз і закляк» (О. Дзера); пор.: роздоріжжя мізерності, манірності і мерзлоти < роздоріжжя мізерності + роздоріжжя манірності + роздоріжжя мерзлоти;

и) Adj1 + Adj1 + Adj1 + N1 «І губляться смутно у місті, як в лісі, // Безрогі трамваї, смішні і гніді» (Р. Скиба); пор.: безрогі трамваї, смішні і гніді < безрогі трамваї + смішні трамваї + гніді трамваї;

і) Adj1 + Adj1 + N1 + N1 «попри всі пророцтва та лжу літописців // народилася Перемога, маленька срібнохресна хвойда» (І. Бондар-Терещенко); пор.: перемога, маленька срібнохресна хвойда < перемога-хвойда + срібнохресна хвойда + маленька хвойда;

й) Adj1 + N1 + Adj2 + N2 «спогадів теплих парнографічна колода» (І. Бондар-Терещенко); пор.: спогадів теплих парнографічна колода < теплі спогади + колода спогадів + парнографічна колода.

У текстах досліджуваного періоду наявні метафоричні конструкції у генітиві, що характеризуються вищим ступенем ускладнення: «обертони оберненого відчаю «Будьмо!»» (Н. Неждана). Прикметник утворений від ідентичної основи: обертатися Þ обертон Þ обернений, що призводить до своєрідної комплікації, семантичної обтяжливості сприймання подібних метафороутворень. До того ж, у препозиції компонент генітива N1 означується узгодженим прикметником, а у субпозиції - неузгодженим, утворюючи чотирикомпонентну модель N1 + Adj2 + N2 + Adj2.

Трапляється, що подібні подвійні генітивні метафори ускладнюються ад¢єктивною конструкцією. Прикметники, вжиті у переносному значенні (метафоричні епітети), збільшують виражальну силу метафори, доповнюють, увиразнюють та підсилюють художній образ, виступають важливим засобом розкриття та уточнення семантики метафори. Пор.: «Пустинь очей пірамідальний спокій» (І. Павлюк); пор.: пустинь очей пірамідальний спокій < спокій пустинь + спокій очей + пірамідальний спокій. Імовірно, що прикметник пірамідальний виконує у цій конструкції, окрім атрибутивної, ще й роздільну функцію, зайнявши позицію між двома компонентами N2, N2 та рудиментом структури N1 < N2 + N2 + Adj1 + N1.

2.3. Багатомпонентні метафори. Високим ступенем ускладненості в українській поезії кінця ХХ ст. позначені метафоричні образи, які утворюють цілісну, логічно завершену структуру з п¢ятьома, шістьма, сімома і більше компонентами.

Здебільшого такі вислови сприймаються як один образ, дискретність якого досягається гомогенними включеннями, або ж перевтіленнями одних метафор в інші. Комбінація ж вказаних сполук призводить до утворення комплікативного згустка, розчепити який на формальному рівні важко чи навіть неможливо. Багатокомпонентні метафори є однією із пріоритетно-мовних моделей оформлення художньо-образного смислу у поезії досліджуваного періоду і виражають специфіку ідіостилю носіїв мови дев¢яностих років. Сучасні поети використовують різні моделі розгортання багатокомпонентних метафор.

Adj1 + Adj1 + N1 + Vf + N5 «І ковзне вужем між вуглинами // Довжелезний блискучий відчай» (Р. Скиба); пор.: ковзне вужем довжелезний блискучий відчай < довжелезний відчай + блискучий відчай + відчай ковзне + ковзнути вужем. Компонент моделі (N1) - «відчай» бере участь у трьох семантико-синтаксичних відношеннях: суб¢єктному та атрибутивних, втім має мономанітне представлення на лінгво-знаковому рівні.

N1 + Vf + N6 + Adj2 +N2 «Сонце вкладається в головах сонних доріг» (М. Савка); пор.: сонце вкладається в головах сонних доріг < «сонце вкладається» + «вкладається в головах» + «голови доріг» + «сонні дороги». Поза контекстом, із суто формальних позицій, можна визначити подібну модель складної метафори як р о з і м к н е н у структуру, в якій «вкладається в головах» - конвенційне значення. Проте, уважний аналіз надав підстав кваліфікувати вказану п¢ятикомпонентну побудову як суцільну метафору, в якій рудимент «голови» є стрижневим словом (тобто носієм основного метафоричного значення) субстантивно-субстантивного метафоричного вислову «голови доріг».

Adj1 + N1 + Vf + Adj5 + N5 «Тихим воланчиком погляд жовтавий летить» (В. Балдинюк); пор.: тихим воланчиком погляд жовтавий летить < жовтавий погляд + погляд летить + летіти воланчиком + тихий воланчик.

N1 + Vf + N5 + N6 + N2 «І вгризався старим черв¢яком автобус // У важковпале яблуко дощу» (С. Жадан); пор.: вгризався черв¢яком автобус у яблуко дощу < автобус вгризався + вгризатися черв¢яком + вгризатися у яблуко + яблуко дощу. Такі метафори вражають розкутістю думки, несподіваними асоціаціями і створюють розгорнуту палітру мовно-художніх образів.

Розгортання образу за допомогою конструкцій з двома і більшою кількістю метафоризованих дієслів, що стосуються одного іменника-підмета, який може поширюватися епітетами: «Місяць повільно // о край неба врізався // і долоню бинтує хмарами» (І. Андрусяк); «Життя хитається, згинається, // І до землі, бездомне, тулиться, // ногами чорними, зіщулившись. // Стоїть і палить у під¢їзді!» (Е. Свенцицька). Такі метафори надають невичерпних можливостей для деталізації, конкретики створеного автором мовно-поетичного світу, введення персоніфікованих понять у різні ситуації людського буття.

Розгортання метафоричного значення за допомогою конструкцій, до складу яких входить кілька предикативних метафор, які можуть супроводжуватися ад¢єктивними поширювачами семантики підмета: «Не для всіх, // а певно ж - не для всіх - квітує усміх, // опадає сміх» (Р. Розумний); «А душа промовчить і не скаже ні слова, // Затамований біль птахом вилетить в світ» (Л. Демидюк); «Блукає буднями безодня // І тоне у чиїхось очах, // Ковта її душа голодна, // Та доїда лякливий страх» (Г. Лучків); «Уже трава підфарбувала брови // В осінні (саме модні) кольори, // І листя розбивається до крові, // Коли із клена падає згори...» (І. Павлюк).

Метафоричний вислів може входити до складу детермінантів (вставних слів, дієприслівникових / дієприкметникових зворотів) і поширювати метафору головної частини речення: «Не знаємо з яких дахів // між нами сіло небо, // схрестивши білі ноги вулиць // під пісню втішного дощу» (Н. Федорак); «Сніг кричить дахами й шибами, затуливши вітром рот» (Н. Федорак); «Ніч, затамувавши подих, // гойдаючись на хвилях вроди, // пливе під арками цілунків» (В. Виноградов); «Але шовково йти мені тут, // Закусивши надію на серці» (В. Виноградов).

Метафоричне значення оформлюється поліпредикативною структурою із детермінантними підрядними частинами (часу, місця, способу дій і под.), які граматично залежать не від окремого слова, а від предикативного центру загалом: «Коли душа ридає і розривається // На шматочки болю, // смійся йому в очі, // Смійся йому в душу, // Смійся йому прямісінько в його життя» (О. Рута); «І слухав світ, як стиглі ночі з віт // Хтось пошепки зриває над водою» (Р. Скиба).

Нова смислова інновація утворюється за допомогою порівнянь, які можуть входити у систему інших поширювачів метафоричного значення: «Пожовклі роки, як підбиті птахи, // Попадали у паперовий сніг, // Тепер волочать крила фотографій - // По пам¢яті, по спогадах людських» (С. Когут); «Розбив хтось душу, наче люстро, й скельця // птахами відлітають у вікно» (О. Тільна); «Втиралось небом, мов кремом, сонце, // А потім захід зацвів помадно, - // Весні дивилося на вогонь цей, // Весні стоялось так безпорадно!» (Н. Федорак).

Метафоричний образ може утворюватися за допомогою низки однорідних підметів, що стосуються одного метафоричного предиката: «Каміння, скло, вогонь, вода і зорі // На землю з місяця стікає кров¢ю» (О. Добролюбова).

Структурне розгортання метафори у поезії кінця ХХ ст. здійснюється заповненням генітивною метафоричною структурою різнорідних «актантних» і «сірконстантних» (Л.Теньєр) позицій одночасно: а) суб¢єкта і локатива: «Під копитами хмар // Пролітають карети сонця...» (О. Смерек);
б) суб¢єкта і інструменталя: «фаланги хвиль щитами перламутру вистукують скелястий стогін» (В. Виноградов); «Миють мелодій струми люстро віків глибоке» (В. Виноградов); в) інструменталя і об¢єкта: «Скрипаль-іронія смичком леза торкнеться струн твого сухожилля»
(С. Жадан); г) суб¢єкта і об¢єкта: «Слова недоречності сірими мишами прогризуть діри байдужості» (І. Ципердюк).

Метафорична генітивна конструкція може входити до складу детермінантів і залежити не від окремого слова, а від предикативного ядра загалом, структурно утворюючи розгорнуту метафору: «Переживи ці дні, проміжками снів, // Дірявлячи компостером язика // талончики тертих шаблонів» (С. Жадан). Субстантивно-субстантивні словосполучення можуть поставати як суб¢єкт для для декількох метафоризованих предикатів: «У розпеченій темряві світляками блукають // грона акордів заплутуються у косах // підкреслюють течії шепотів» (О. Сливинський).

3. Висновки. Проведені наукові спостереження переконують, що трикомпонентні метафоричні структури охоплюють вагому частину української поезії 90-х років ХХ ст.. Очевидним є те, що ускладнена семантика сучасних метафор потребує складної структурно-граматичної форми. З-поміж аналізованої групи нами виокремлено 13 моделей метафор, які у своєму складі містять три компоненти: 1) N1 + Vf + N4, 2) N1 + Vf + N5 , 3) N1 + Vf + N6 , 4) N1 + Vf + Adj, 5) N1 + N2 + N2, 6) N1 + N2 + Vf, 7) Vf + N5 + N2, 8) Vf + N6 + N2, 9) Adj1 + Adj1 + N1, 10) Adj1 + N1 - N1, 11) Adj1 + N1 + N2, 12) N1 + Adj1 + N2, 13) N1 + N2 + N2. Порівняльно-статистичний аналіз надав підстав для констатації того, що для поетів-дев¢яностівців більшу стилеформувальну силу мають перша, друга, третя, п¢ята, дев¢ята, одинадцята, дванадцята, тринадцята моделі. Решта метафоричних структур є менш вживаними.

Синтаґматичне розгортання метафоричного образу в українській поезії 90-х років ХХ ст. може охоплювати чотирикомпонентну структуру. У ході спостережень були виявлені такі моделі метафор вказаної групи: 1) N1 + Vf + Adj5 + N5, 2) N1 + N2 + Vf + N4, 3) Adj1 + N1 + Vf + N5, 4) Adj1 + N1 + Vf + N4, 5) Adj1 + N1 + Vf + N6, 6) N1 + Vf + N6 + N2, 7) N1 + Vf + N4 + N5, 8) N1 + Vf + Adj4 + N4, 9) N1 + N2 + N2 + N2, 10) Adj1 + Adj1 + Adj1 + N1, 11) Adj1 + Adj1 + N1 + N1, 12) Adj1 + N1 + Adj2 + N2, 13) N1 + Adj2 + N2 + Adj2, 14) N2 + N2 + Adj1 + N1. Різнорідна формально-граматична репрезентація сучасної метафори засвідчує невичерпні можливості мовної форми, високий мисленнєвотворчий потенціал авторів поезії 90-х років минулого століття.

Якщо вести мову про багатокомпонентні метафоричні структури в українській поезії 90-х років ХХ ст., то вони посідають чільне місце з-поміж інших формальних засобів і підкреслюють різнорідність добору сучасниками граматичних моделей для вираження індивідуально-авторських смислів. Порівняльний аналіз надав підстав визначити, що наведені способи сеґментного розгортання сучасної метафори застосовуються дев¢яностівцями однаковою мірою.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Андрієнко Л.О. Ґенеза та особливості структури поетичної метафори барокко: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01.- К., 1997.- 200 с.

  2. Ахмадеева С.А. Аппликативная метафора: структурные, морфолого-семантические и коммуникативно-прагматические особенности функционирования в языковом и речевом аспектах: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.01. / Кубан. гос. ун-т.- Краснодар, 1999.- 21 с.

  3. Варич Н.І. Структура метафори в поезії Б.-І. Антонича: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Харк. пед. ун-т.- Х., 1998.- 17 с.

  4. Долинин К.А. Стилистика французского языка.- М.: Просвещение, 1987.- 303 с.

  5. Егорова Л. А. К вопросу о типах метафоры в лирике А. Блока: Сб. аспир. работ: Гуманитар. науки (языкознание). – Казань: Изд.-во Казан. ун.-та, 1972.- С. 91 – 102.

  6. Кравець Л.В. Семантико-граматична структура метафори (на матеріалі поетичних творів М.Зерова): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Київ. нац. пед. ун-т.- К., 1997.- 18 с.

  7. Левин С. Избранные труды. Поэтика. Семиотика.- М.: Языки рус. культуры, 1998.- С.457-463.

  8. Чембай В.М. Структурно-функциональное своеобразие метафор в произведениях М.Пришвина: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.01 / Днепропетр. гос. ун-т.- Днепропетровск, 1979.- 17 с.

ББК 81.411.4-3

Тетяна Єщенко,

кандидат філологічних наук, проректор з наукової роботи

Донецького інституту соціальної освіти


ГЕОГРАФІЧНА ТЕРМІНОСИСТЕМА

В ІСТОРИКО-ЛІНГВАЛЬНОМУ КОНТЕКСТІ

У статті досліджено становлення географічної терміносистеми української мови в історичному аспекті. Укладено реєстр географічних термінів, штучно вилучених з природничої сфери у 30-і роки ХХ століття.

Ключові слова: географічний термін, терміносистема, професійне мовлення, історія мови.

У загальному просторі української національної літературної мови виокремлюється особливий різновид мовлення, що обслуговує професійну сферу спілкування: мова науки, професійна мова, мова спеціальності, мова професійного спрямування.

Географічна культура охоплюється географічною картиною світу, географічним мисленням, методами географії, мовою географії (за проф. Токієм В. В.). Мовна особистість фахівця-географа визначається його професійним тезаурусом (словником). В останній входить: географічна термінологія (лексичне ядро), слова-професіоналізми, жарґонізми (лексична периферія). Загальновідомим є те, що географічні терміни покликані влучно виражати категорії і поняття зазначеної вище науки. Вони належать до інтеґрувальних факторів, які надають підстав утворювати єдиний природничо - науковий простір, забезпечують інформаційне взаєморозуміння носіїв мови на національному й міжнаціональному рівнях. У природничій галузі терміни утворюють окрему терміносистему. Основними ознаками термінів як носіїв фахової інформації є: 1) системність; 2) наявність дефініції; 3) тенденція до однозначності в межах свого термінологічного поля, тобто термінології певної галузі (пор.: операція - в медицині, військовій та банківській справах); 4) стилістична нейтральність; 5) точність семантики; 6) висока інформативність [8].

Розвиток національної географічної терміносистеми бере початки з кінця ХІХ століття, коли наукові знання з географії в Україні починають набувати чітко окреслених меж і всіх необхідних атрибутів професійних знань, як наслідок - виникає мова відповідної галузі. На цей час припадає заснування “Наукового товариства імені Тараса Шевченка” у Львові (1873 р.), “Українського наукового товариства” у Києві (1907р.).

Особливого піднесення розвиток української мови географічної науки набув у 20-і роки ХХ століття, в добу так званого українського ренесансу. “Романтична ідея мови як вияву сутності нації, мовно-літературна концепція українського національного й культурного відродження, стає одним з провідних гасел усього українського культурного й політичного руху на початку 20 сторіччя” [7, с. 8]. Саме у цей період починається свідома, цілеспрямована праця над створенням національної географічної терміносистеми. На чолі з Інститутом української наукової мови (1921) силами мовознавців і фахівців-практиків було опубліковано упродовж десяти років понад 83 термінологічні словники, з-поміж яких важливе місце посіли лексикографічні праці з природничої термінології Х. Полонського, геологічної термінології
П. Тутківського, П. Василенка [6]. Наразі “варто відзначити особливу сміливість авторів лексикографічних праць тієї бурхливої епохи, котра давала українцям шанс на відродження, на повноцінне існування українського терміна, на місце серед цивілізованих народів” [3, с. 106].

Починаючи з 30-х років минулого століття проти української мови в цілому і мови наукових термінів зокрема сталінським режимом було вчинено лінгвоцид нечуваних розмірів. Політика свідомого винищення мови як головної ознаки етносу, нації, як відомо з історії, може протікати у відверто аґресивній чи прихованій формах, але своєю гостротою завжди спрямовується проти писемної форми мовлення, що створює передумови для тотальної асиміляції народу. Відомі такі форми, шляхи і засоби лінҐвоциду: мовне “зближення” й уподібнення, переслідування носіїв мови, приниження статусу та престижу мови, заборона мови панівним державно-політичними режимом, переселенська політика [1].

Те, що зазнала українська мова в добу так званого Великого терору, важко окреслити одним словом. Формально в Радянській Україні уживання її не заборонялося, але впроваджувалася згори практика усунення розбіжностей у фонетичній системі, лексичній базі, морфологічній та синтаксичній будові, іншими словами, політика якнайглибшої асиміляції мов братніх республік. Прикро констатувати, але розвиток української мови загалом мав частіше насильницький, аніж еволюційний характер. СлоҐани пролетарського інтернаціоналізму та зближення націй і мов доволі швидко перетворилися на доктрину, систематично опрацьовану в ідеологічних документах 1930-1970-х років, які й спричинили “значну нівеляційну динаміку лексичного складу української мови” 2, с. 354. Юрій Шевельов, дослідник мовної політики, яку проводили різні режими на українських теренах в першій половині двадцятого століття, так визначав її специфіку за радянської доби: “Урядове втручання у внутрішні закони мови було радянським винаходом і новиною. Ні поляки, ні румуни, ні чехи до цього не вдавалися, як не вдавалася царська адміністрація дореволюційної Росії. Вони всі обмежувалися заходами зовнішнього тиску: забороняли вживати українську мову прилюдно, цілковито або частково; накидали державну мову через освітню систему, переселяли українців на чужі території, а українські землі заселяли членами панівної нації тощо. Поряд з цими класичними методами радянська система встановлює контроль над структурою української мови: забороняє певні слова, синтаксичні конструкції, граматичні форми, правописні й орфоепічні правила, а натомість пропагує інші, ближчі до російських або живцем перенесені з російської мови. Боротьба відбувалася не тільки в людській психіці, а й у самій мові” 4, с. 173. Не стала винятком і природнича термінологія.

6 квітня 1933 року за наказом керівництва Наркомосу України організовано комісію під головуванням А. Хвилі “для перевірки роботи на мовному фронті”. Комісія мала завдання: “очистити теоретичний фронт від усього буржуазно-націоналістичного сміття, повести дійсно пролетарськими шляхами творення української наукової термінології” 3, с. 35. Згідно з цим було припинено видання термінологічних словників української мови, зазнали репресій і фізичної розправи мовознавці, які упродовж 20-х років ХХ століття плідно працювали у галузі словникарства, а також здійснено заміну “націоналістичних” термінів “інтернаціоналістичними”, тобто калькованими з російської мови. Результатами роботи “спеціальної” комісії стала низка виданих у 1934-1935 рр. термінологічних бюлетенів, які визначали нові засади термінотворення на весь наступний радянський період.

Нами проведено дослідження історичних документів 2 тієї доби і укладено реєстр так званих “репресованих” слів природничої галузі, в перелікові на першій позиції наводиться слово, що підлягало заміні або повному вилученню, а на другій – термін-замінник, порівняймо: бережиналінія берегова (рос. линия береговая); міжгіря (межигір’я)ущелина (рос. ущелье); високістьвишина (рос. высота); відміна місяцяфаза місяця (рос. фаза луны); віднога річки - рукав річки (пор. рос. рукав реки); вогкістьвологість (рос. влажность); багноболото (рос. болото); водозбір – басейн (рос. бассейн); водоспадводопад (рос. водопад); всезелений (ліс) – вічнозелений (рос. вечнозелёный); гарячий (клімат) – жаркий (рос. жаркий); година смуговачас поясний (рос. время поясное); горбовинависочина, височінь (рос. возвышенность (поднятие местности); далековидтелескоп (рос. телескоп); довжинадовгота (рос. долгота); допливпритока (рос. притока реки); заграва північнасяйво полярне (рос. северное сияние); заточинабухта (рос. бухта); кучугурабархан (рос. бархан); ліс глицевийліс шпильковий (рос. лес хвойный); мапакарта (рос. карта); мерзлина – мерзлота (рос. мерзлота); міненнязатемнення (рос. затемнение); міриломасштаб (рос. масштаб); мряковинатуманність (рос. туманность); пасмо гірськехребет гірський (рос. хребет горный); перехресний дощкосий дощ (рос. косой дождь); південникмеридіан (рос. меридиан); підсонняклімат (рос. климат); поділ, низькоділнизина (рос. низменность); клімат поміркованийклімат помірний (рос. климат умеренный); пустеляпустиня (рос. пустыня); рамено річкирукав річки (рос. рукав реки); рівень водигоризонт води (рос. горизонт воды); рільництво, хлібороцтвоземлеробство (рос. земледелие); розточчя, стоковищевододіл (рос. водораздел); становище географічнеположення географічне (рос. положение географическое); течватечія (рос. течение); плянигльобкарта земних півкуль (рос. карта земных полушарий); улоговиназападина (рос. впадина); чоло хвиліфронт хвилі (рос. фронт волны); леднякльодовик (рос. ледник); двигтіння, потрус, струсземлетрус (рос. землетрясение), великомірилова картабагатомасштабна карта (рос. многомасштабная карта), уземнийзаземляючий (рос. заземляющийся), повітряна трубасмерч (рос. смерч).

Приклади ілюструють штучне наближення природничих термінів української і російської мов. “Під “москвофільством” у сфері мови, - слушно зауважував видатний український філолог, дійсний член НТШ з 1923 року професор Сімович В. у статті “На теми мови”, - я розумію ось що: приймати те, що від чужих народів попадає до скарбу нашої мови, не від них безпосередньо, а просіяним крізь московське сито (це проявляється й у правописі чужих слів, і в відміні, й у роді, який прикладаємо до чужих слів і под.); іґноруючи закони української граматики, заводити в нашу мову московські форми; оминаючи власні фрази, брати московські; дослівно перекладати (а то й не перекладеними лишати) слова й вислови з московської мови, не додивляючись до того, чи вони відповідають духові нашої мови, чи ні [3, с. 236].

Частину власне українських географічних термінів було замінено інтернаціоналізмами: вбиромірабсорціометр (віддавання переваги запозиченій лексичній одиниці); марсознавство (так зване українське слово, яке ніякого поширення з-поміж широких багатомільйонних робітничих та колгоспних мас не мало і не має) – аерографія (рекомендований інтернаціональний термін); надмадюна; обрій, позем (полонізм) – горизонт; прилипністьадгезія; рівникекватор; суходілконтинент; тепломіртермометр; сатьіней; ступіньградус.

Окрім усунення лексичних розбіжностей між російською і українською мовами, уніфікацій зазнали і граматичні категорії, фонетичні канони, порівняймо на прикладі термінів: плянигльобкарта земних півкуль (рос. карта земных полушарий), плянплан (рос. план), ляндшафтландшафт (рос. ландшафт). Щодо заміни мякого “л” у словах іншомовного походження на тверде “л” Андрій Хвиля писав: “...треба зазначити, що таке помякшення орієнтувало мовну практику багатомільйонних українських мас на Радянській Україні на галицьку мовну практику”3, с. 42. Такими ж мотивами пояснювалось і скасування літери Ґ у словах іншомовного походження. Водночас така західноукраїнська традиція відтворення слів, безпосередньо запозичених з німецької та інших європейських мов, або асимільованих за посередництвом польської мови, була регламентована правописом 1928 року, норми якого найповніше віддзеркалювали фонетичну, лекичну, граматичну самобутність української мови.

Отже, пануюча за умов тоталітаризму тенденція до нівелювання мов, формування збідненого лінгвального стандарту призвели до забуття національної специфіки в українській географічній терміносистемі. Проте максимальна українізація термінолексики сьогодні є нереальною і шкідливою. За сучасних умов наведені вище слова психологічно сприймаються мовцями як чужорідні. Проте не варто забувати, що такі мовні факти є свідченням нашої історії, мають неабияке значення для національно-культурної та мовної самоідентифікації українського етносу.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24

Похожие:

Donetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник iconDonetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 5 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2004. – с

Donetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник iconDonetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 8 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2005. – с. 160

Donetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник iconDonetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 7 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2005. – с. 264

Donetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник iconDonetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 15 Донецьк: Східний видавничий дім, Український культурологічний центр....

Donetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник iconНаукове видання донецький вісник наукового товариства ім. Шевченка (Т. 24)
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка т. 24 – Донецьк: Український культурологічний центр, Східний видавничий дім....

Donetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник iconЗбірник статей донецький вісник наукового товариства ім. Шевченка (Т. 19)
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Т. 19 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2007. – 132 с

Donetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник iconЗакономірності сполучуваності прийменників
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Т. 16 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2007. – 240 с

Donetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник iconScientific society affiliations

Donetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник iconУкраїнський культурологічний центр, 2007
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Т. 17 – Донецьк: Східний видавничий дім. – 2007. – 280 с

Donetsk compartment of shevchenko scientific society донецький вісник iconУкраїнський культурологічний центр, 2007
Д-67 Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Т. 18 – Донецьк: Східний видавничий дім, Донецьке відділення нтш – 2007....


Разместите кнопку на своём сайте:
lib.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©lib.convdocs.org 2012
обратиться к администрации
lib.convdocs.org
Главная страница