Відповідальний за випуск – акад. В. П. Литвин




НазваниеВідповідальний за випуск – акад. В. П. Литвин
страница1/5
Дата конвертации27.11.2012
Размер0.65 Mb.
ТипДокументы
  1   2   3   4   5


Академія наук вищої школи України


Інформаційний

вісник


1(39)

січень-лютий


Відповідальний за випуск – акад. В.П.Литвин


Київ – 2004


Друкується за ухвалою Президії АН ВШ України від 8 січня 2003 р. (протокол № 12)


Редакційна колегія: Литвин В.П., д.в.н., проф.(голова); Александров Є.Є. д.т.н., проф.; Андрейцев В.І., д.ю.н., проф.; Баранник Д.Х., д.філол.н., проф.; Вакуленко О.В. , д.ф.-м.н., проф.; Вірченко Н.О., д.ф.-м.н., проф.; Влох І.Й., д.м.н., проф; Говоров П.П., д.т.н., проф.; Горохов Є.В., д.т.н., проф.; Дубина М.І., д.ф.н., проф.; Євтушенко С.К., д.м.н., проф.; Ільницький І.Г., д.м.н., проф.; Ковтуненко О.П., д.т.н., проф.; Кузнєцов Ю.М., д.т.н., проф.; Литвин В.П., д.в.н., проф.; Ляшенко І.М., д.ф.-м.н., проф.; Майборода В.К., д.п.н., проф. (заст. голови); Малахов В.П., д.т.н., проф.; Поляков М.В., д.ф.-м.н., проф.; Попов М.В., д.філос.н, проф.; Продайвода Г.Т., д.ф.-м.н., проф.; Процюк Р.Г., д.м.н., проф.; Різун В.В., д.філол.н., проф.; Романовський Г.Ф., д.т.н., проф.; Рудик С.К., д.в.н., проф.; Сиромятников В.Г., д.х.н., проф.; Сюсько М.І., д. філол.н., проф.; Шутенко Л.П., д.т.н., проф.; Цудзевич Б.О., д.б.н., проф.; Шакун В.І., д.ю.н., проф.; Дейнега І.І.(відпов. секретар).


Свідоцтво про державну реєстрацію – серія КВ №6664

від 31.10.2002 р.


© АН ВШ України



Офіційні матеріали


А збори відбулися…


31 січня 2004 року в урочистій обстановці відбулися довгоочікувані Загальні збори Академії наук вищої школи України. Довгоочікувані, бо інтригу навколо проведення цих зборів попередній президент Академії підігрівав цілий рік, оббиваючи пороги судів, розсилаючи тисячі брудних листів з наклепами на вчорашніх друзів та колег по Академії.

Якби ту силу коштів, розумової енергії та керівних важелів, що ним було задіяні за цей рік на цю деструктивну діяльність, колишній президент використав на благо Академії за три роки свого президентства, то не тільки реалізував би основні її завдання, зміцнив би її, а й був би переобраний на новий термін.

Та він спромігся лише завдати невиправної шкоди іміджу АН ВШ України в цілому та кожного академіка зокрема. Не про академіків він думав, коли за день до Загальних зборів, в час, коли вже більшість академіків прямувала до Києва поїздами, влаштував цілу компанію по забороні проведення засідання Зборів у приміщенні Української військово-медичної академії.

Але Президія АН ВШУ все ж вийшла із, здавалося б, безвихідного становища і зуміла не тільки знайти приміщення неподалік, а й зорганізувати своєчасне повідомлення про це прибулим.

Так, колишній керівник зробив усе, щоб дезорієнтувати академіків та зірвати збори, але академіки вміють читати поміж рядками і приїхали до Києва, щоб рішуче покласти край його брехні.

Загальні збори відбулися, Ухвалу прийнято одностайно, а Президія Академії вже працює над її втіленням у життя.


Звітна Доповідь Президії річним Загальним зборам

Академії наук вищої школи України, яку


виголосив Президент Дубина М.І


Шановні учасники річних Загальних зборів Академії!

Шановні гості!


Здавалося ніби вчора пройшли в нас ювілейні академічні урочистості, а насправді вже минув цілий і досить клопітливий рік.

Чим він відзначився? Гризнею в парламенті, Тузлою, надто частими гостями з сусідньої держави, завуальованим відзначенням ганьби нашої – 350-річчя Переяславської ради, розбратом в Національній спілці письменників, диким і вже неприхованим знищенням мови тубільного (автохтонного) народу і відвертим проголошенням владою в Україні верховенства не етнічної, а так званої політичної нації. Ще М.Міхновський застерігав про те, якщо є намір змінити політичний устрій у державі, то залучай до урядових інституцій представників чужих націй. Так і робиться нині в Україні, а, отже, вона крок за кроком втрачає властиві їй риси і сповзає в спільний економічний, військовий, інформаційний простір, спільний ринок, єдиний газо-транспортний коридор і т.д. Заводи і фабрики, копальні і переробні комплекси за безцінь скуповуються тузами із північного краю. А Чубайсам і цього мало. Свої нафтоморя ми законсервували і оголосили на весь світ про відсутність в Україні енергоносіїв. “Вечірній Київ” впродовж двох років публікував наслідки пошуків геологів про нафтові запаси України в шельфі Чорного моря, біля Луганська, Сум і Полтави – ніхто з керівників не відгукнувся, і навіть Ігор Рафаїлович, який запропонував розумний вихід з енергокризи в Україні, чомусь нині замовк. Вигнали Карпенка з газети – і все залишилось на місці: Лукойл і ТНК повністю перебрали нафтовий ринок у свої руки. В один день, за наказом, закриють кран – і поминай як звали.

Відомі всьому світові неповторні чорноземи заросли піріями і зацвіли будяками. Нема кому обробляти приватизовану землю, а відтак колишня світова житниця закуповує зерно (і сміх, і горе!) в… Росії. Зубожіє український народ, багатіють і жирують тільки “новоукраїнці”.

В тяжких умовах перебуває вже 12 років українська наука. Не будемо шукати винуватців і причин – вони відомі кожному з нас.

Скажу лиш про те, що колишня комісія з науки при Президенті, як і скликана ним нарада науковців України нічого суттєвого не дали. Намагання внести якісь зміни в організацію української науки натрапило на 70-літній мур, залишений нам у спадщину від колишнього Союзу. І далі визнається керівництвом держави лише Національна та інші державні академії, які, до речі, й далі за своєю побудовою орієнтовані на адміністративно-командну систему соціалістичного типу. Їх організаційні принципи, методи формування складу академіків та членів-кореспондентів не відповідають нинішнім потребам створення творчої атмосфери з залученням широкої наукової громадськості. Відчуваючи себе монополістами, вони і далі самі собі ставлять завдання, самі їх виконують і, ясно, самі себе оцінюють. То про яку наукову об’єктивність при такій ситуації може йти мова? І далі тут продовжується процес зрощування наукової еліти з партійною та державною. Згадаймо хоч би останні вибори академіків і член-корів у НАН чи АПН: наукові мантії і на цей раз надягнуто на плечі високих урядових чиновників – тепер “своїх” “академічних” людей. А раз так, то хто насмілиться реорганізувати вже усталену науку в Україні? І далі, незважаючи на десятки сміливих проектів, гострих публікацій, переконливих виступів на нарадах учених і організаторів науки, все лишається так, як було при колишньому Союзі – з тими ж керівниками академій, директорами інститутів. Звідси логічно, що уряд за інерцією, за традиційним ставленням до керівних академічних осіб, обкрадаючи мізерний бюджет, підвищує зарплатню й добавки до неї членам держакадемій, тим, більшість з яких нині забула, що таке перо й лабораторія; за чиїмсь наказом закриває очі на бездіяльність величезної кількості нікому не потрібних тепер академічних інститутів, більшість яких перетворилися нині в комерційні осередки.

Саме в таких установах владні структури, всупереч істині, за намовою її керівників шукають “справжніх учених і педагогів”, бо, бач, громадські академії, і наша зокрема, є для неї “не більше ніж суміш пробивності і войовничого невігластва”. Вони то, як прозвучало на ІІ-му освітянському з’їзді з уст Президента, й “дискредитують вітчизняну науку”. Очевидно, тому час від часу з урядових трибун і далі лунають підготовлені такими цінителями погрози на адресу “самопроголошених академій”. Кажуть, що з цього приводу є і відповідний таємний циркуляр.

А раз так, то замість відстоювати себе, пишатися, де можна, справді високим званням “академіка АН ВШ України”, наші колеги чомусь як страуси втягують голови в шиї – і ждуть “високої” милості. Хтось, а не вони самі, не солідаризована сила вчених ВНЗ, має відстояти в громадському суспільстві конституційне право – право на слово, на науку, об’єднання тощо. Чому в приймальнях багатьох ректорів, проректорів, завкафедрами висять таблички “академік НАН, АПН”, - а те, що він, той ректор чи проректор, ще й академік АН ВШ України приховує? Отут би громадянської принциповості – і, певен, що всі пішли б нам назустріч: і КМ, і ВАК, і адміністрація Президента, і інші інституції, бо зрозуміли б, з якою силою мають справу.

І гірко і соромно про це говорити!

Більшість членів АН ВШ України мають почесні звання “заслужених” та “лауреатів”, є академіками багатьох зарубіжних АН. Незважаючи на мізерні кошти, вони щорічно домагаються значних наукових результатів як за вузівською, так і за цілком академічною тематикою. Підмогою хіба їм стали рідкісні меценати, а ще невичерпний ентузіазм, залучення до пошукової роботи молоді, спраглої до нових ідей. А в Україні нині понад 167 університетів, академій та інститутів, 546 закладів післядипломної освіти та 93 заклади вищої освіти, заснованих на недержавний формі власності.

В державі півтора мільйони студентів, 14 тис. аспірантів та докторантів, 78 тис. викладачів у вищих навчальних закладах освіти ІІІ-IV рівнів акредитації. Якщо говорити конкретніше, то в Україні близько 5 тисяч докторів і понад 10 тисяч кандидатів наук працює у ВНЗ. На жаль, більшість вузів сконцентровані в регіонах з високорозвиненою промисловістю, а тому зараз тут спостерігається високий процент безробітних з вищою освітою (понад 40%). І далі відчуваємо відомчу розпорошеність вузів, і далі вони фінансуються лише на 35-40%, заробітна плата професора в не національних університетах балансує на межі прожиткового мінімуму. 70% обладнання лабораторій придбано ще в 50 – 60-і роки минулого століття; йде нестримне постаріння викладацького складу без адекватної заміни молодими, а молоді на ентузіазмі працювати не хочуть. А без освіти, як відомо, немає майбутнього в державі. Якщо вдатись до ілюстрацій, то пригадаймо, що саме інвестиції в освіту й науку дали можливість таким країнам, як Японія, Південна Корея, Китай та ін., створити диво, вийти на принципово новий рівень розвитку економіки. Сьогодні ж Україна на одного жителя витрачає на освіту 40 доларів, тоді як розвинені країни Азії – 1260, Америки – 1000, Європи – 750.

Не цінується в нашій державі, повторюю, праця викладача ВНЗ, а в зв’язку з цим відчувається значний відтік кадрів із закладів освіти, не кажу вже, науки. Лише за останній рік із вищих закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації вибуло близько 2 тис. докторів і кандидатів наук у віці 35-50 років, поповнивши комерційні структури чи виїхавши взагалі за межі України. Особливо це спостерігається у ВНЗ східних областей. Тому якщо вже говорити про плани на майбутнє, перспективи, то відтворення науково-педагогічного потенціалу через аспірантуру й докторантуру, особливо, з дефіцитних для держави наукових напрямків, є для МОН і для ВНЗ завданням №1.

Такими ж гострими і невідкладними завданнями є реалізація виховної роботи у ВНЗ країни, видання літератури з найменш забезпечених дисциплін, таких, як педагогіка, психологія, соціологія, правознавство, національна мова, література, історія, естетика, окремих технічних наук тощо. Без підручників, посібників, словників, програм, фахівця не підготуєш. Особливо, коли мовиться про національного спеціаліста, який насамперед мусить бути обізнаний з правдою про рідний край, його стражденну історію, сплюндровану культуру. Мусить гордитися своїми вченими, своїми письменниками, митцями, своєю Вітчизною.

Мусимо негайно скласти національні плани підготовки фахівця у ВНЗ, написати свої підручники різного профілю. І оце завдання також №1.

Такий наказ, на жаль, не зроблять нинішні керівники Міністерства освіти. То чи не зробити це нам, зробити самотужки. І не боятися нікого, бо ми, шановні друзі, на своїй землі!

У важливій ділянці підготовки фахівців великі завдання покладаються на викладачів суспільних предметів і на той, так необхідний сучасній вищій школі корпус кураторів, бездумно скасований у вузах держави.

Його потрібно відновити якнайскоріше, бо не секрет: і далі випускаємо безбатченків, чужомовних а ля Джонів, таких, що крім власних інтересів, інтересів свого народу, Вітчизни і не бачать, і не визнають. Національне виховання, відтак, мусить проникнути у всі шпарини викладання предметів у середній і вищій школі, бо без нього не виховаємо людини добропорядної, відповідальної, чесної, принципової, людини-патріота, господаря своєї землі.

Не будемо романтиками: світових стандартів життя, про які чуємо з трибун, ми сягнемо не скоро. Та й чи є саме це доконечним стремлінням всієї нації? Матеріальний добробут без духовного наповнення – це пустопорожній плід. Суспільство споживачів, а не творців. А ми прагнемо до другого. Ось чому питання про національне виховання, виховання культурної самостійності, є кричущо нагальним.

Щоб зрушити застояне суспільне виробництво, а не жити за відрахування від злиденної зарплатні, Україні знову ж таки потрібна цілісна система освіти, система, яка б відповідала, як йшлося вище, національним інтересам, а водночас, забезпечувала підготовку фахівців, здатних втілювати їх у життя, і при цьому здійснювати послідовну інтеграцію в європейський освітній простір, використовуючи відтак і краще з зарубіжного досвіду. Та не цуратися свого, віками набутого в системі вищої освіти – її універсалізму, політехнізму. Зовнішнє наслідування моделі освіти, створеної на Заході, не можуть бути механічно, бездумно перенесені на наш вітчизняний грунт.

В зв’язку з цим освітянські реформи в Україні, що розпочалися з 1992 року, мають як позитивне, але більше ущербне значення. Ні АПН, ні МОН України не вмотивували своїх рекомендацій і не провели контрольних експериментів щодо ступеневої системи навчання, а нині т.з. базової освіти в середній школі (5-9 класи) і спеціальної (ліцеїстської) в 9-12 класах.

Якось дивно, що колеги з АПН не зуміли розібратися в психологічній специфіці учнів 11-12 класів і зарахували їх до класичної середньої школи.

Не зовсім прижилася в нас і система контролю якості навчально-виховного процесу (т.з. модульно-тьюторська система).

Були добрі начерки на впровадження концепції гуманітарної освіти, виховання студентської молоді. Були, але… ще в паростках знищені під впливом відомих чинників: чи не час нашим академікам з Відділення педагогіки і психології втрутитись в цю справу і допомогти МОН виправити становище. Замість своїх авторів, які б, нарешті, відтворили хоча б приблизно об’єктивну історію України, українську філософію, естетику, етику, психологію, педагогіку і т.д., шукаємо авторів у північного сусіда і чекаємо вказівок, як це зробити.

Допускаємо блазнювання святих для кожного українця імен Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського, Марка Вовчка. Дозволяємо перекручувати, перекаламучувати джерельну українську мову, що вистояла на віках, всупереч заборонам і споневаженням. І не бачимо перспективи, коли чужа українцям мова виїдає нам легені і затуманює погляд, то дозволено запитати тих, хто відповідає за мовну та освітню політику в державі? Яка вона? Куди нам обертать свої очі? Назад, у минуле? Так його ж там немає. Є російські імператори, російські полководці, російські діячі культури, російські генії. Так, генії. І їм слід віддати належне.

А де ж наше?! Може, воно попереду? То придивімося уважніше, незважаючи на всі рекламно-димові завіси, його немає!

Та годі про це. Звернімося, нарешті, до академічної науки, до нашої діяльності у минулому році. З чим ми прийшли на річні збори?

Академія наук вищої школи України за 11 років своєї напруженої праці насправді стала найбільшим об’єднанням вчених найвищої кваліфікації національного масштабу, і насправді найпотужнішою науково-педагогічною силою держави. 4 наукові центри, 22 фахових та 25 регіональних Відділень, будемо говорити, планують і координують діяльність усіх галузей сучасної науки. АН ВШ України об’єднує вчених понад 110 державних і недержавних вищих навчальних закладів. Серед науковців Академії, а вони викладачі ВНЗ України, 44 лауреати Державної премії України з науки і техніки, 219 – відзначені орденами та високими урядовими нагородами, 80 – Заслужені діячі науки та Заслужені працівники освіти України, 18 – удостоєні урядових відзнак інших країн.

Зусиллями дійсних членів Академії в звітному році, а, до речі, не всі академіки прозвітувались, завершено 116 наукових проектів, і результати їх досліджень впроваджено у виробництво. Видано 3169 наукових праць, з них – 113 монографій, 405 наукових збірників, 84 підручники, 137 навчальних посібників. Отримано 116 патентів та свідоцтв на відкриття, проведено 410 Всеукраїнських та 175 міжнародних конференцій і симпозіумів.

Впроваджено у виробництво 55 нових сортів зернобобових і овочевих культур, розроблено і впроваджено 37 біологічних та антимікробних препаратів, передано у виробництво 12 механізованих систем, багатоцільові телекеровані підводно-технічні нежилі комплекси та принципово нові технології виконання різних підводно-технічних робіт та інше.

До складу Академії після ретельно проведеного Секретаріатом анкетування входить нині 376 дійсних членів. Молоді науковці - доктори наук об’єднались навколо Ради молодих, яка є складовою Президії академії.

Як і раніше, життям Академії керувала обрана на Загальних зборах академіків в грудні минулого року Президія, до складу якої входило 36 академіків, які загалом виконували покладені на них обов’язки. Лише декілька її членів – а особливо В.Данченко, І.Ляшенко жодної участі в роботі Президії, на жаль, не брали.

Не на повну силу працювали і віце-президенти. Очевидно, вкоренилося з практики минулих років, що хтось інший має працювати із Відділеннями, Міністерствами і колективними членами, і регіонами. Насправді ж кожен з них мав окрему ділянку, за успіхи якої мусив відповідати, бо збори доручили їм виконувати її якнайретельніше. Це мусило було стати законом. Мусило…

За звітній період відбулося 12 засідань Президії та 4 засідання бюро Президії. На засіданнях розглянуто звіти про науково-організаційну діяльність Відділень, видавничу діяльність, роботу окремих регіональних відділень та 2-х наукових центрів; результати проведення наукових конференцій, наукових зв’язків Академії з Міністерством освіти і науки України, ВНЗ та державними й недержавними академіями, міжнародну діяльність Академії; організацію та проведення конкурсів на кращий підручник, посібник, монографію, фінансові та організаційні питання тощо.

Новим в практиці Президії стало створення секторів з різних напрямків роботи Академії. Це підтвердило правильність рішення Президії щодо її організаційних заходів.

Зусиллями Президії в звітному році налагоджено більш тісні зв’язки з Міністерством науки і освіти України, без чого діяльність Академії, наголошую на цьому, немислима. Узгоджено питання про здійснення спільних науково-педагогічних проектів в системі вищої школи України та участі в них вчених ВНЗ.

Президія організувала 3 виїзних засідання: до Житомира, Умані і Дніпропетровська, а також провела дві наукові конференції – “Біологічні науки і проблема рослинництва” (Умань, червень) та “Вища школа України: сучасний стан та перспективи розвитку” (Київ, листопад). Вони пройшли блискуче. У роботі їх взяло участь понад 500 вітчизняних і зарубіжних науковців.

Виступила Президія проти відзначення 350-річчя Переяславської Ради, протестувала проти єдиного економічного простору, різке слово в ЗМІ висловила проти невиконання конституційних вимог щодо української мови.

Збагатилась за звітній період науково-організаційна діяльність фахових відділень Академії. Стосується це передовсім Відділень аграрного; економіки, загальнотехнічног; медичного; філології та мистецтвознавства; енергетики та ресурсозбереження; механіки та машинобудування; українознавства; історії науки, освіти і техніки; хімії та хімічної технології.

Відділення історії науки, освіти і техніки встановило творчі взаємини з Міжнародною спілкою істориків науки, Міжнародною конфедерацією істориків медицини та Міжнародним комітетом та з Міжнародним комітетом історії техніки.

Проте не всі Відділення прониклись змістом роботи цих специфічних і спеціальних інституцій. Не виявили ініціативи згуртувати вчених з фаху в окремі групи, не визначили пріоритетих тем для загальної пошукової роботи. Не видали завдань на публікацію певних праць, не підсумували належним чином виконаного кожним дійсним членом Академії за рік.

Академік-секретар часом не знає, чим живе його колега, яку допомогу йому потрібно, чим може забезпечити його Президія. Якби саме отак спрямувати роботу академіків-секретарів, а мають бути вони в значній мірі сподвижниками, то не виникало б в окремих з них нарікань на перевантаженість роботою, на недостатню увагу з боку керівництва, на можливість за щось не відповідати. Який робочий стан, психологія, які невдоволення у Відділень – все це на карбі академіка-секретаря. Він–то найбільше освідомлений і станом, і перспективою розвитку науки за своїм профілем. Він-то має встановлювати зв’язки з іншими академічними, національними і зарубіжними установами, і підбирати та запрошувати нових учених до свого Відділення. Одне слово, робити все, і відповідати за все.

Заслуговує на увагу діяльність укрупнених Наукових центрів, які об’єднують наукові сили ВНЗ певних регіонів. Успішно у звітному році працював Південний науковий центр, очолений акад. В.П. Малаховим. Центр, як відомо, обіймав науковців Одеси, Миколаєва і Херсона і організовував їх досить кваліфіковано, бо знайшов засоби й методи. Не можна не відзначити і величезну роботу, яку проводив учений секретар Центру – акад. Ю.К.Тодорцев Думаємо, коли збагатіємо, то академіки-секретарі Відділень, як і керівництво Науковими центрами та регіональними відділеннями, будуть обов’язково матеріально заохочуватись.

Успішно працював у звітному році Волинський Академічний дім (голова Надзірної ради – Зубович В.С.).

Очевидно, настав час відновити подібні Доми у всіх великих містах України, а відтак і славу цих міст. В таких установах гуртувалася б місцева інтелігенція, педагоги й науковці регіону.

Президія АН ВШ України намагалася виконувати ухвали минулорічних Загальних зборів про надання Академії статусу державної і, до речі, домоглась певних результатів: на сторінках “Урядового кур’єру” за 26 грудня 2003 р. опубліковано статтю “Сподіваємось на державність”; в “Інформаційному віснику” подано звернення до керівників Уряду України. Листи надіслано Президенту, членам Уряду (і міністру освіти і науки України в т.ч.).

На жаль, міністр освіти і науки утримався від відповіді, а віце-президент АПН п. Модзігон, якому доручив він дати відповідь, висловив думку, що, мовляв, ще “не настав такий час, рано, почекайте!”. Таку ж банальну відповідь продублював і начальник департаменту науки МОН і заступник міністра з науки (п. Гуржій). Треба, отже, ще докласти чимало зусиль, щоб скресла крига, і ми досягли поставленої мети.

Треба, щоб керівництво державою зрозуміло, що АН ВШ України нікому не заважає, нікого не дублює, а має свою чітко визначену мету і завдання. Їх свого часу влучно охарактеризував акад. О.В.Вакуленко на сторінках газети “Український учений”: “З одного боку вузи створюють інтелектуальну базу для розвитку науки, а з іншого – підвищують загальний рівень суспільства за допомогою наукових шкіл”. НАН не може претендувати на співробітництво з усіма вузами хоча б у тому, що не здатна охопити всі вищі навчальні заклади країни; заклади НАН’у зосереджені переважно у великих містах. Вони й не охоплюють за науковими напрямками всі спеціальності, розроблювані у вищій школі.

Основними ж завданнями АПН є комплексний розвиток педагогічної науки, проведення фундаментальних і прикладних досліджень з проблем теорії та методики освіти, розробка і наукове обґрунтування нових інформаційних технологій, форм, методів і засобів навчально-виховного процесу, а також дослідження світових тенденцій розвитку освіти та педагогічної науки.

Як видно з викладеного вище, сьогодні в системі освіти сформувались та працюють дві потужні наукові структури, які доповнюють одна одну. Але АН ВШ України, хоча й охоплює основні питання науки і педагогіки освіти, в сьогоднішніх умовах не може ефективно виконувати свої завдання в силу того, що вона є тільки громадською організацією, а АПН України не може забезпечити науковий супровід освіти в цілому в силу того, що вона не охоплює багатьох наукових проблем освіти і особливо освіти і науки вищої школи.

Постало, відтак, питання про об’єднання цих трьох наукових структур і створення єдиної або двох академій – Академії наук України чи Академії наук освітніх закладів України.

Та керівництво і НАН, і АПН, передбачаю, на це не погодяться. Тому далі, що й логічно, громадська АН ВШ України для них буде небажаною - і далі вони виступатимуть її прокурорами, а не захисниками.

У зв’язку з блокуванням попереднім керівником академії банківського рахунку АН ВШ України не використовувався в звітному році фонд підтримки діяльності заслужених і молодих учених ВНЗ України . Очевидно, надалі треба створити і широко розрекламувати спеціальний фонд (Фонд в підтримку АН ВШ України), куди могли б пересилати кошти на розвиток вузівської науки юридичні та фізичні спонсори.

І далі лишається не виконаним питання про прийняття колективними членами Академії усіх державних і недержавних ВНЗ України. А окремі ті, що прийняті, на жаль не виконують своїх обов’язків. Не кажу вже про спільні науково-дослідні роботи, виступи академіків, видавничу діяльність. Зверну увагу на матеріальну допомогу Академії. Так, з 68 вузів тільки 12 надіслали річні внески, а бюджет діяльності Академії, як відомо, складають саме членські внески.

Якось аж незручно надсилати кількаразово нагадування ректорам. Ніби простягаєш руки. А відповіді ніякої. За 11 років функціонування Академії жодної копійки не надіслали на її рахунок такі відомі ВНЗ України, як Національний університет ім. О.О.Богомольця, Львівський національний, Ужгородський, Таврійський державні університети, Полтавський технічний університет, Чернівецький медичний університет, Харківський технічний університет радіоелектроніки, Українська інженерно-педагогічна академія, Білоцерківський, Сумський, Львівський, Харківський, Херсонський аграрні університети, Львівська академія ветеринарної медицини, Львівська комерційна академія, Харківський технічний університет, Київський педагогічний університет, Буковинська державна медична академія, Київський міжнародний університет цивільної авіації та багато інших.

Шановні ректори, АН ВШ України - громадська організація. Державних коштів не отримує. То на що має вона існувати? Виконувати видавничу, науково-організаційну діяльність, платити оренду, комунальні послуги, утримувати апарат, зустрічатись з вами на річних зборах. Може, уславлені досвідом керівники ВНЗ підкажете мені? Бо тих мізерних членських внесків академіків, а до того ще не всі вносять їх у касу, не вистачає навіть на поштові марки.

Якби ж ми отримували внески академіків і колективних членів Академії в січні-лютому, то ми б знали, як розподіляти кошти на рік, а так сидимо, як казковий дід біля моря, чекаємо золотої рибки, а її все нема й нема. За власні кошти апарату Президії готуємо річні Загальні збори, видаємо вісники, ремонтуємо приміщення тощо.


Щодо успіхів наукових. Багато з вас уже ознайомилися з ними: звіт видано тиражем у 300 примірників. Та все ж коротко про них скажу.

Академія наук у цій несприятливій суспільній обстановці може лише одна забезпечує наукове середовище, діяльність багатих досвідом наукових шкіл України, керує фундаментальними й прикладними дослідженнями з усіх напрямків суспільних, природничих і технічних наук.

Зусиллями науковців-викладачів історії, філософії і права ВНЗ України здійснено грунтовну переробку теоретичних курсів історії, філософії і права (цю роботу треба продовжити і далі). Підготовлено й видано українською мовою ряд нових підручників, досліджено понад 50 науково-дослідних проектів з актуальних проблем державотворення, правового забезпечення нових соціальних процесів, що відбуваються в Україні.

Вчені-економісти дослідження проводили з проблем економічної теорії, практики реформування економіки України на ринкових засадах, інтеграції України у світовий економічний простір, розвитку і впровадження сучасних економіко-математичних методів та засобів нової інформаційної технології. Для обґрунтування та прийняття економічних рішень тощо.

Пріоритетні проблеми ролі ЗМІ у процесах державотворення в Україні, культурної політики й розвитку окремих сфер гуманітарних наук, прогнозування етнокультурних процесів, матеріали до Законів України – були в центрі уваги вчених-журналістів.

Як ніколи зросла роль мовознавчих, літературознавчих, мистецтвознавчих наук. Без мови, як то всім відомо, немає нації. Немає держави. Бо мова – то наша релігія, наша культура, наш генетичний код, наша минувшина, наша надія, наше майбутнє. Чому всяка експансія, окупація має за мету знищення мови завойованого народу? Чому Ізраїль воскресив іврит (давньоєврейську мову), що була мертвою понад 2 тис. років? Очевидно, для буття нації, для життєдіяльності людини важливими є мовні питання. Відновити багатий лексичний запас, удосконалювати граматику, оберігати мову від іноземного засмічення, розвивати писемну мову, її історію, її види і стилі – все це надзавдання мовознавців.

Серйозних реформ вимагає історія літератури. Назавжди змінилась нав’язана нам “точка відліку” – жовтневий переворот перестав бути рубежем. Змінився погляд на “ворожу” (діаспорну) літературу, на образ “позитивного героя”. Злилися розділи про літературу “материкову” і “діаспорну” і утвердився погляд на неї як на єдину національну художню цілісність. Її скарби поповнилися напівзабутими проскрибованими іменами талановитих митців.

Маємо певні здобутки з педагогіки і психології, засновано наукові дослідження загальних методів навчання й модульно-тьюторської системи організації навчального процесу у вищій школі, модульно-розвивальної інноваційної системи навчання, підготовки державних службовців, екології і екологічної освіти, історії післядипломної педагогічної освіти тощо.

Основні зусилля вчених-аграрників спрямовувались на дослідження найактуальніших проблем підвищення продуктивності сільського господарства, розвитку економічної, сільськогосподарської і біологічної науки, її інтеграції з практикою в Україні і в світовому просторі, реформування вищої освіти в ВНЗ, формування творчої особистості людини для оновлюваної національної школи України.

Вчені-біологи отримали цікаві дані про роль систем “Гем-Гемоксидаза” в регуляції метаболізму в екстремальних умовах при розвитку оксидативного стресу, про дії іонізуючої радіації, на певні органи людини, дані про охорону генофонду України, про регуляторну роль оксиду азоту, отримали з важливі результати з теми “Адаптивні редакції рослин в системі моніторингу агро- та фотоценозів за умов факторів довкілля та антропогенного забруднення”. Дослідили активність та ізоферментний склад пероксидази у озимих зернових культур за умов низькотемпературного стресу. Здійсили скринінг зимостійкості понад 70 сортів, ліній та гібридів озимих зернових. Рекомендували до впровадження у виробництво Мінагрополітики України понад 25 ліній та гібридів зернових за ознакою зимостійкості. Є цікаві результати науково-дослідних робіт з радіаційної біохімії та радіоекології.

Хіміки відзначилися дослідженням механізмів гомогенного і гетерогенного каталізу. Завдяки їм електронна промисловість України одержала високочутливі фотополімеризуючі композиції, на базі яких створювалися фоторезисти для електронних виробів, а поліграфічна промисловість одержала нові друкарські форми. Полімерні фотонапівпровідники, розроблені в рамках цього напрямку, лягли в основу вітчизняних матеріалів для запису інформації, в тому числі для реверсивних голографічних матеріалів.

Суттєвий внесок до скарбниці наукових здобутків всієї країни зробили вчені-медики: найвищим світовим науковим стандартам відповідають фундаментальні та прикладні спрямування наукових досліджень з проблем регенерації периферичної нервової системи, анабіотичної консервації та трансплантації периферичних нервів, космічної біомедицини, експериментального моделювання хвороб людини. Розробки оригінальних біодеструктуючих полімерів медичного призначення. Винятково важливе значення для медичної науки і практики мають наукові дослідження з проблем патогенезу раптової смерті. Розробки критеріїв оцінки ремісії та прогнозування перебігу ревматичних захворювань з автоімунними та імуннокомплексними механізмами розвитку в залежності від технології лікування, новітні методи діагностики та лікування серцево-судинних захворювань, виконання програм боротьби з туберкульозом, антиаритмічною терапією у дітей з синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта тощо.

Медики винайшли препарат екзогенного сурфактанту “Сукрим”, отримані дані про вплив шишкоподібного тіла на фізіологічні функції організму, розробили цілеспрямовану лікувальну тактику при ішемічних порушеннях мозкового кровообігу в різні періоди та ін.

Маємо досить важливі досягнення з математики. Вчені-фізики, техніки, розробили модель механізму фотостимульованої рекомбінації адсорбованих атомів і досоркцій, стимульованої йонним ударом, що враховує релаксацію коливально-збуджених молекул, виявили люмнісценцію тонких плівок фулеритів. Отримані вагомі результати з проблем сонячних елементів на основі напівпровідникових структур, впливу раціаційно-лазарного опромінення на ряд сплавів, структуру зворотних акустичних хвиль, залежність сталих та електронних параметрів міді та алюмінію від шорсткості поверхні електроеліпсометричними методами.

Ними одержано дані фундаментального характеру про властивості простих періодичних структур у невпорядкованих напівпровідникових стеклах, сформульовані фізичні моделі генерації електронно-діркових пар ексиплексів, розроблено методику обробки даних із спектрометрії та інтерферометрії напівпровідникових матеріалів, основи технології спалювання низькосортного вугілля, внесено нові дані в процеси розливки сталі, тощо.

Серед визначних наукових досягнень Відділень загальнотехнічного та будівництва і архітектури можна відмітити роботи з напівпровідникової та вакуумної електроніки, праці по забезпеченню надійності конструкційних систем для попередження й усунення аварійних ситуацій і техногенних ризиків.

У галузі механіки виконано широкомасштабні дослідження на предмет вибору найбільш раціональної конструкції механізму переміщення електродів дугових електросталеплавильних печей, розроблені оригінальні конструкції електродотримача дугових електросталеплавильних печей.

До найбільш суттєвих наукових результатів вчених морських наук слід віднести роботу центрів екології, енергозбереження та підводної техніки; розвиток теорії плазмово-хімічного горіння та теплообміну у двофазних плазмових потоках, розвиток багатоцільових телекерованих підводно-технічних нежилих комплексів та принципово нових технологій виконання різноманітних підводно-технічних робіт, розробку мастиловідділювачів для суднових ГТД 4-покоління, гіперпоглинання світла у неоднорідних середовищах, розвиток теорії та практичного впровадження екологічних та енергозберігаючих технологій по уловлюванню аерозолів; очистки нафтовмістних та обеззараження промислових стічних вод, розвиток наукової бази котлів подвійного призначення тощо.

Можна було б і далі говорити про наукові успіхи вчених ВНЗ України. Їх багато і вони досить вагомі. Щоправда, помічається і негативна тенденція в системі науки ВНЗ: зменшилась кількість штатних наукових працівників основної діяльності з науки (на 11%), кількість закінчених робіт (10, 6%), робіт по створенню й удосконаленню нової техніки та технологій (24%), отриманих патентів на винаходи (на 32,4%), патентованих закордоном винаходів (на 41, 4%).

Недостатньо використовують вузи країни коштів на науку з позабюджетних джерел.

Кілька слів про роботу регіональних відділень. Добре працювали у звітному році Херсонське, Рівненське, Хмельницьке, Волинське, Запорозьке та Київське відділення. Інші ж не зуміли об’єднати вчених, ефективно згуртувати їх навколо науково-дослідних тем, освітньої і громадської діяльності в регіоні. Тому й не було про що писати у звітах таким відділенням.

Щодо редакційно-видавничої діяльності Академії. Регулярно видавались “Вісники” – науковий і інформаційний. Члени Академії опублікували значну кількість праць, якими може пишатися будь-яка інституція. Так, акад. Шакун В.І. видав монографію “Суспільство і злочинність”, акад. Лизанчук В.В. “Не лукавити словом”, Юрій М.Ф. “Основи політології”, акад. Зубок М.І. “Безпека банківської діяльності”, Мороз П.І., Косенко І.С. “Екологічні проблеми раціонального природокористування”, акад. Влох В.Г., Кириченко Н.Я., Когут П.М. “Луківництво”, Говоров П.П. “Релейний захист і автоматика в системах електропостачання”, А.Ніколаєвський “Словник з хімічної кінетики” та багато-багато інших.

Досягенння вчених ВНЗ країни отримали високу оцінку наукової громадськості і Уряду України. До речі, щорічно понад 60-65% Державних премій в галузі науки і техніки присуджуються за роботи, що їх виконують наші вчені. Та й у звітному році маємо теж чимало відзнак.

Два академіки АН ВШ України В.М.Мороз та Д.О.Мельничук удостоєні звання Героя України.

Праці семи академіків (М.П.Куліша, П.В,Петренка, В.К.Яцимірського, В.Н.Редька, В.М.Коваленка, В.М.Данченка, О.Б.Ступіна) відзначені Державною премією України в галузі науки і техніки.

10 учених-математиків, які працюють у секціях одноіменного відділення, отримали також цю високу нагороду.

Три академіки (С.К.Рудик, М.М. Новіков, В.П.Литвин) відзначені Почесною Грамотою Верховної Ради України, акад. Мощич П.С. – орденом “За заслуги ІІІ ступеня”. Акад. Каретнікова В.Г. визнано гідним премії ім. Н.П.Барабашова НАН України. Подяки Президента удостоївся акад. В.Ю. Слюсарчук, Почесну грамоту КМ України отримав акад. Тіман М.П., Почесну грамоту КМ України, Диплом Міжнародного академічного рейтингу популярності ”Золота фортуна”, звання ”Почесний громадянин Миколаєва” має ректор Українського морського технічного університету акад. Г.Ф.Романовський. Акад. Є.В. Горохову, керівникові авторського колективу, за “Розробку наукових основ та принципів побудови експлуатаційно-надійних конструкцій магістральних енергомереж, освоєння їх виробництва і впровадження” присуджено Державну премію в галузі науки і техніки. Акад. О.Я. Пилипчук нагороджений орденом”Знак пошани”, акад. В.С.Савчуку присвоєно звання ”Заслужений працівник освіти України”, акад. І.І.Іббатуліну – звання “Заслужений діяч науки і техніки”, акад. Л.Є.Дещинський отримав орден ”За мужність”. Акад. Панов користувався грантом НАТО і геологічної служби США, акад. Ю.В.Вороненка нагороджено золотою медаллю ім. А.Швейцера, медаль ”2000 видатних вчених ХХІ століття” отримали академіки Т.Д.Нікула та П.С.Мощич.


Шановні колеги!

Успіхи наші були б значно більшими, якби Президія, вся Академія наук працювала в цьому році в звичайному режимі. А його-то якраз нам і не вистачало. Збурення, що виникло після минулорічних зборів, на жаль, дико продовжувалося цілий рік, і, ясно, позначилося на роботі Президії. Керівники її змушені були займатися не властивими їм справами, читанням десятків пасквілів, “заяв”, “розпоряджень”, переносити наклепи і погрози, пояснювати, вимушено оббивати пороги офіційних установ. Та, думаємо, що збори наші покладуть край цій ганебній діяльності купки провокаторів.

Які перспективи і завдання, окрім сказаних вище, стоять перед Академією?

1. Донести до керівних органів держави, що вузівська наука – основа наукового потенціалу нації. А відтак мусять вони визнати за нею (“вузівською” наукою, яка насамперед акумулює творчий потенціал талановитої молоді та забезпечує не лише науковий результат, а й його кадровий супровід), пріоритетну роль. Це можливо при наданні Академії наук державного статусу або, в крайньому раз, створенні єдиної державної Академії наук вищої і середньої школи на базі нинішніх АН ВШ України та Академії педагогічних наук.

2. Рекомендувати урядовим інституціям провести реорганізацію нині існуючих державних академій та створити навчально-наукові центри на базі провідних вузів та науково-дослідних інститутів державних академій. Виробничі підрозділи інститутів державних академій мають бути відділенні від академій, а інститути прикладного характеру передані відповідним міністерствам. Невеликі інститути західного взірця, які дійсно займаються проблемами фундаментальної науки, можуть або ввійти до навчально-наукових комплексів, або залишитися самостійними установами.

3. Ввести національні пріоритети, як і в обов’язковому порядку національну мову у всіх вузах та наукових установах.

4. Якнайскоріше відновити мотивацію наукової діяльності. Сюди належить встановлення високої і суттєво диференційованої зарплати науковців різної кваліфікації; введення для науковців соціального захисту та пільг державних службовців; підвищення ролі захисту дисертацій, наукових публікацій, підтримку зв’язків вчених з закордоном тощо.

5. Докорінно змінити принципи фінансування науки. Це, по-перше, суворе дотримання відсотка ВВНП, що виділяється на науку. По-друге, базове фінансування має адресуватись безпосередньо науковим установам, а не президіям, галузевим міністерствам, як досі. По-третє, передбачити, що й інвестиційне фінансування матиме кілька джерел (фонди Президента, Академії, наукових товариств).

6. Мобілізувати слід всі наукові резерви. Держава має підтримувати, а не погрожувати розформуванням громадських наукових академій, товариств, об’єднань, які донині, не маючи ні підтримки, ні допомоги, ні академічних щомісячних доплат з бюджету, працюючи на совість, домоглися значних наукових результатів і навіть визнання за рубежем. При чому слід акцентувати увагу на ролі об’єднань учених однієї спеціальності, незалежно і від місця їх роботи. Наприклад, можуть бути створені фахові і спеціалізовані вчені ради, координуюча й експертна роль та значення яких постійно зростатимуть.

7. В системі АН вищої школи України, яку чомусь найбільше не хочуть визнати керівники державних академій, зосереджена переважна більшість наукових шкіл. Тут через аспірантуру й докторантуру готуються кандидати та доктори наук. До недавнього часу готувалися і вищі наукові кадри для багатьох республік колишнього Союзу – Казахстану, Узбекистану, Молдови, Закавказзя, Середньої Азії тощо. Нині з відомих причин така підготовка фактично не практикується, хоча й тут можливі зміни, оскільки зазначені регіони потребують фахівців вищої і найвищої кваліфікації ( в міжнародних угодах передбачити розрахунки за енергоносії, бавовну і т.д. платою за підготовку в Україні їхніх кадрів).

8. Передати слід функції атестації і підвищення кваліфікації фахівців і науковців територіальним і науковим органом управління і вищим науковим закладам (децентралізація управління і демократизація національної системи освіти), а Міністерству освіти і науки залишити функції координатора і розробника загальної політики в галузі освіти і науки, суттєво зменшити його штат. Більше повноважень передати громадським організаціям (радам по піклуванню, радам директорів) і найпотужнішій в Україні - Академії наук вищої школи України.

9. Настав час чітко впорядкувати мережу вузів в Україні. Слід внести корективи як у кількість, так і в категорії вищих навчальних закладів. Чи слід усі, нині існуючі, називати університетами, фінансувати їх державі? Найавторитетніші з них мусять утримуватись з бюджету, окремі ж, очевидно, повинні забезпечуватися обласними (чи регіональними) адміністраціями. І це цілком природно: не може бо держава, не скоротивши нині надмірної кількості вузів, забезпечувати їх фінансами

10. Припинити і переглянути невиправдану практику масового перетворення ВНЗ в національні університети з відсутністю достатньої кількості штатних фахівців (кадрів вищого рівня) і низькою застарілою матеріальною базою. Національні університети повинні залишитись лише в таких містах, як Київ, Львів, Одеса, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ.

11. Запропонувати МОН України і НАН України разом з АН ВШ України розробити довгострокову концепцію підготовки інтелектуальної еліти в Україні( терміном на 20-25 років і більше).

Зрозуміло, що реалізація висловленого – завдання непросте. Та сподіваємось на розуміння й підтримку вчених, викладачів вузів, представників владних структур.

Насамкінець дозвольте висловити надію, що АН ВШ України не зменшить свої зусилля для збереження науки та вищої освіти незалежної України, і сподівання, що інтелект вищої школи знайде нарешті своє визнання в нашій країні.

Спасибі за увагу!


Ухвала

Загальних зборів

Академії наук вищої школи України

від 31 січня 2004 року


Загальні збори АН ВШ України зазначають, що діяльність Академії в звітному році, як і в попередній період, здійснювалась в умовах недостатньої уваги законодавчої і виконавчої влади країни до проблем освіти і науки у вищій школі, недостатнього фінансування вищих наукових і освітянських закладів щодо їх наукових і педагогічних потреб, спрямованих на підготовку національних кадрів для різних галузей господарства, науки та культури. Державні структури продовжують не погоджуватися на надання Академії державного статусу, як провідній науково-освітянській інституції в системі вищої школи України.

Значної шкоди роботі Академії та її Президії завдала в поточному році деструктивна діяльність попереднього керівництва, що мала метою блокувати роботу Академії наук вищої школи України, не сприяла підвищенню її престижу і авторитету ані у вищій школі, ні в структурах законодавчої й виконавчої влади.

Та і в цих складних умовах Академія наук вищої школи України продовжувала активну діяльність по реалізації основних завдань, визначених попередніми ювілейними Зборами АН ВШ України. За спільною ініціативою Президії, Міністерства освіти і науки України і при безпосередній участі членів Академії були організовані і проведені Всеукраїнські наукові і науково-практичні конференції, присвячені актуальним проблемам науки і освіти у національній вищій школі.

Президія за участю регіональних наукових Відділень організувала два наукових форуми з проблем освітньої і аграрної політики та її висвітлення у ЗМІ (Житомир, Умань).

Президія АН ВШУ здійснила низку заходів щодо координаційної діяльності з АПН України, підвідомчими академіями з питань визнання державного статусу Академії, впровадження державної мови в навчальний процес у ВНЗ України тощо.

У звітному році Академія ВШ України поповнилася 17 дійсними і 6 почесними членами. Наукові колективи ВНЗ під керівництвом академіків АН ВШУ виконали 116 наукових тем, результати яких знайшли впровадження в різних галузях господарства, науки і освіти в Україні та за її межами. За результатами наукових досліджень отримано 116 патентів на винаходи, опубліковано 113 монографій, 405 наукових збірників, академіки опублікували в поточному році 221 підручник та 137 навчальних посібників.

За видатні заслуги в галузі науки і освіти 263 академіки відзначені високими урядовими нагородами, 2 академіки (Мороз В.М. і Мельничук Д.О.) отримали звання Героя України, 80 академіків нагороджено іншими урядовими нагородами. ­ Ряд академіків обрані почесними членами зарубіжних Академії – Росії, США, Південної Кореї, Бельгії, КНР та ін. 94 академіки беруть участь у роботі експертних рад ВАК та спеціалізованих вчених рад ВНЗ, а також у численних міжнародних товариствах.

Загальні Збори АН ВШУ констатують, що в діяльності Академії, а також її Президії, мали місце і певні недоліки.

Президія недостатньо наполегливо здійснювала комплексні заходи з вирішення провідного завдання Академії – надання їй офіційного державного статусу. У зв’язку з певними об’єктивними і суб’єктивними причинами не на належному рівні здійснювалася видавнича діяльність Академії, недостатньо пропагувалась її наукова і освітянська роль у вищій школі у пресі, по радіо і телебаченню. Президія не повністю здійснила заходи і не використовувала резерви щодо тіснішого спілкування і координації діяльності АН ВШУ з НАН, АПН України, галузевими академіями наук, не налагодила належні виробничі контакти і творчі зв’язки з периферійними Науковими центрами Академії та її регіональними Відділеннями. Недостатньо працювала Президія у справі створення молодіжного філіалу АН ВШУ у формі Ради молодих вчених і залучення до неї молодих перспективних науковців і педагогів вищої школи.


Заслухавши та обговоривши доповідь Президії АН ВШУ, Загальні збори ухвалили:

  1. Схвалити роботу Президії в 2003 році, спрямовану на поліпшення організаційної та науково-освітньої діяльності Академії наук вищої школи України.

  2. Затвердити результати виборів дійсних і почесних академіків, академіків-секретарів наукових Відділень та Центрів (список додається).

  3. Схвалити організаційно-структурні та редакційні зміни й доповнення до Статуту АН ВШУ.

  4. Президії АН ВШ України активізувати роботу, спрямовану на надання Академії державного статусу, а також вивчити питання про створення єдиної державної Академії наук вищої і середньої школи на базі АН ВШ України та АПН.

  5. Зміцнити сектор по зв’язках зі ЗМІ та громадськістю при Президії АН ВШУ, спрямувати його роботу на поліпшення висвітлення у ЗМІ місця і ролі АН ВШУ в Україні та досягнень у науковій і освітянській сферах.

  6. Академікам АН ВШУ в навчально-науковій роботі цілеспрямовано впроваджувати державну мову у ВНЗ України, сприяти утвердженню національного життєвого середовища.

  7. Активізувати діяльність Ради молодих учених із залученням до неї молодих перспективних науковців-педагогів вищої школи.

  8. Посилити контроль з боку Президії за діяльністю Наукових центрів і регіональних Відділень, ширше практикувати звіти керівників Центрів і голів наукових і регіональних Відділень на засіданнях Президії, більше висвітлювати їх діяльність у щорічних звітах Академії та академічних виданнях.

  9. Активізувати взаємодію Академії з НАН України, галузевими АН, Міносвіти та відомчими міністерствами, керівництвом і вченими радами ВНЗ.

  10. Зобов’язати Президію Академії й академіків-секретарів наукових Відділень, спрямувати роботу на встановлення і зміцнення зв’язків Академії з іншими громадськими академіями, з міжнародними науково-освітніми і громадськими організаціями з метою створення спільних науково-творчих організацій, колективів, об’єднань, центрів, асоціацій тощо, брати участь у міжнародних конкурсах.

  11. Створити і широко рекламувати спеціальний фонд підтримки АН ВШУ, куди б могли пересилати кошти на розвиток науки юридичні й фізичні особи.

  12. Осудити деструктивну діяльність М.І.Дробнохода, визнати його діяльність такою, яка суперечить вимогам Статуту АН ВШ України.

  13. Надіслати всім академікам інформацію про проведення Загальних зборів АН ВШ України.

  14. Президії АН ВШУ до 10.02.04. опрацювати план реалізації конкретних завдань, що випливають з доповіді та ухвали Загальних зборів і затвердити його на черговому засіданні Президії.


Прийнято річними

Загальними зборами


  1   2   3   4   5

Добавить в свой блог или на сайт

Похожие:

Відповідальний за випуск – акад. В. П. Литвин iconНаукова бібліотека бюлетень з проблем вищої школи за 2008 рік Кам’янець-Подільський 2009
Відповідальний за випуск: В. С. Прокопчук, доктор історичних наук, професор, директор наукової бібліотеки

Відповідальний за випуск – акад. В. П. Литвин iconАвторефератів 130 назв
Литвин, І.І. Інформатика: теоретичні основи І практикум : Підручник для студентів вищих навчальних закладів / І.І. Литвин, О. М....

Відповідальний за випуск – акад. В. П. Литвин iconМетодичні рекомендації та тематика контрольних робіт для студентів заочної форми навчання з дисципліни “Овочівництво та садівництво” для студентів 2 курсу для спеціальності
Відповідальний за випуск Валько М.І., д т н., професор, завідувач кафедри технічної хімії І харчових технологій

Відповідальний за випуск – акад. В. П. Литвин iconЛитвин В., Наумовець А., Онищенко О., та ін
Українсько-македонський науковий збірник: Збірник/ Ред кол.: Литвин В., Наумовець А., Онищенко О., та ін. К.: Нан укр., 2006. 430...

Відповідальний за випуск – акад. В. П. Литвин iconС. Вовканич, М. Герцик, О. Гринів, М. Голубець, С. Давимука
А. Конверський, І. Курас, В. Лисий, С. Максименко, М. Мальський, Б. Мар’єнко, В. Мельник (відповідальний редактор), М. Михальченко,...

Відповідальний за випуск – акад. В. П. Литвин iconБудівництва І архітектури кафедра металевих, дерев'яних І пластмасових конструкцій Методичні вказівки до
Відповідальний за випуск: проф. Єгоров Є. А зав кафедрою металевих, дерев’яних І пластмасових конструкцій

Відповідальний за випуск – акад. В. П. Литвин iconПрограмма конгресса пленарные заседания
Сопредседатели: акад. Ран и рамн а. И. Григорьев, акад. Ран и рамн и. И. Дедов, акад. Ран и рамн с. П. Миронов, проф. Б. А. Поляев,...

Відповідальний за випуск – акад. В. П. Литвин iconІнформаційно-бібліографічний відділ Випуск 13
Пропонуємо Вашій увазі 13-й випуск бібліографічного бюлетеня «Сценарії свят». Це щорічне видання, що продовжується й укладається...

Відповідальний за випуск – акад. В. П. Литвин iconВипуск 36 Умань 2011 Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 36, 2011 ббк 74. 20я5
Мартинюк М. Т., Моляко В. О., Савченко О. Я., Сухомлинська О. В., Приходько Ю. О

Відповідальний за випуск – акад. В. П. Литвин iconХарківської державної академії культури Віват, Академіє! Дайджест Випуск 4 (2006-2008) Харків хдак 2009
Віват, Академіє! [Текст] : дайджест / Харк держ акад культури. — [Вип. 1] (1999)–. — Х. Хдак, 1999


Разместите кнопку на своём сайте:
lib.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©lib.convdocs.org 2012
обратиться к администрации
lib.convdocs.org
Главная страница